Версія для друку Версія для друку

У Іршаві вшанували пам’ять жертв голодоморів

Кожного разу у жалобі схиляємо голови перед нашими співвітчизниками, які загинули невинною голодною смертю. У цей скорботний день ми згадуємо трагедію всесвітнього масштабу – геноцид українського народу. Голодомор став національною трагедією й окремою сторінкою в історії України, про яку ми повсякчас згадуємо із сумом і гіркотою. Країна втратила мільйони синів та дочок − хліборобів, вчителів, лікарів, учених, творчу інтелігенцію…
До дня пам’яті жертв голодоморів біля Петро-Павлівського храму в Іршаві відбувся мітинг-реквієм. Перед стелою – композиція з черствого шматочка чорного хліба, кетяги калини, свічка, колоски пшениці та жита, які нагадують нам про ті страшні часи. Звучить скорботна музика (фонограма пісні Оксани Білозір «Свіча»). Прийшли вшанувати пам’ять безневинно-замучених голова Іршавської міськради Віктор Симканинець, керівники підприємств, організацій, держустанов, медики, освітяни, культосвітні працівники та всі небайдужі мешканці Іршави та навколишніх населених пунктів.
Учасниця музично-драматичного театру «Пролісок» міського будинку культури Богдана Шпиньович прочитала вірш «Я колоски в кишені заховала».
Про ті далекі трагічні події розповів директор міського історико-краєзнавчого музею Андрій Світлинець, який завважив, що всі присутні зібралися для того, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких на родючих землях, між буянням хлібів, змушували вмирати від голоду.
Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих, хто постраждав під час репресій у радянські часи, після чого настоятель Петро-Павлівського храму, священник Василій Ігнат відслужив поминальну панахиду за безневинно померлими.
Учасники заходу у рамках Всеукраїнської акції «Запали свічку» засвітили лампадки та піднесли їх до підніжжя Пам’ятного знаку жертвам голодомору.
Скорботно, із ноткою суму звучали слова ведучого Юрія Буряса: «Пам’ять людей про голодомор каралась смертю. Важко було мовчати, але мовчали. Людську пам’ять було взято під конвой. На роки, на десятиліття… Страшне приневолене мовчання… Довго чекали, але дочекались, коли ожила, проснулась людська пам’ять, відкрились її глибини і заговорили вуста тисяч, мільйонів свідків трагедії, віддаленої від нас десятиліттями».
Того ж дня жителі Іршавщини запалили свічки у власній оселі та своєму серці.

Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар