Версія для друку Версія для друку

«Китайська» вулиця в Арданові яку назвав би Колгоспною

Саме так я б назвав одну з арданівських вулиць. Згодом ви, шановні читачі, зрозумієте чому саме. У нас в Арданові за неї ще кажуть «китайська». А називати її почали так саме тому, що на ній була найбільша народжуваність дітей.
А тепер скажу, чому неодмінно назвав би її Колгоспною. Свого часу колгоспи, а саме з першого дня їх створення, були основними роботодавцями на селі. Основна маса жителів працювала саме там. Через кілька десятків років після їх організації виникли певні труднощі із кваліфікованими кадрами, бо з’явилися наукові підходи до ведення сільськогосподарського виробництва, впроваджували нові технології – заводи почали випускати нову техніку, і все це потребувало знань. А тому молоді хлопці та дівчата охоче вступали до навчальних закладів, які готували кадри для села.
Протяжність самої вулиці складає десь метрів 600-700, а скільки тут народилося в минулому спеціалістів колишнього колгоспу. До речі, автор цих рядків теж побачив світ на цій вулиці і потім здобув вищу освіту агронома.
Колгоспну молочно-товарну ферму очолював тоді добре відомий не лише в районі, а й за його межами зоотехнік Михайло Андрійович Сочка. Тваринництво перебувало на досить високому рівні. Міцна кормова база, дружній колектив доярок, які сповна віддавали себе роботі. Керівник ферми і члени колективу неодноразово нагороджувалися Почесними грамотами і подяками. На славу працювали Павліна Глухан, Марія Шанта, Ганна Данканич, Марта та Мелена Шанти, Марія Добоні, Ганна Ненашева, мати та донька Марія та Ганна Павлишинці, Марія Рейті (Немеш), Ганна Симчера. Отож, не важко порахувати, скільки із 16 доярок, що працювали на фермі, були саме з цієї вулиці.
Телятницями працювали Ганна Радик та Магдалина Плескач. А ще ж були і їздові, які довозили корми худобі. Це – Михайло Радик, Василь Садварій.
Трактористами в господарстві тривалий час трудилися батько Павло Іванович і син Роман Турянини. Тепер вони зайняті у інвестора, який займається вирощуванням горіха-фундука. У колективному господарстві у минулому були зайняті Микола та Марія Стеців, теж, до речі, кваліфіковані трактористи. На цій же вулиці теж дотепер проживає висококваліфікований спеціаліст своєї справи Михайло Плескач. А хто не знає головного інженера господарства Івана Шанту. Його батько і старший брат працювали водіями. Батько − Іван Михайлович один із перших у колгоспі освоїв цю професію.

А ще разом з тієї вулиці водіями в господарстві трудилися Василь Федорович Товкан, Іван Юрійович Данканич, Василь Іванович Бізіля, Іван Андрійович Шанта, Юрій Іванович Мочарко, Іван Іванович Лендєл, Микола Іванович Копин. Ось таким був чи не повний список водіїв нашої «китайської».
А ще на Колгоспній вулиці жили відомі садоводи, виноградарі і овочівники. Бригади очолювали агроном по багаторічних насадженнях Ганна Іванівна Кузьма, кавалери орденів Трудового Червоного прапора Іван Михайлович Лендєл та Марта Іванівна Копин. Майже на всю область линула слава про ланкову по вирощуванню овочів Софію Іванівну Козар.
На жаль, багато із колишніх працівників колективного господарства уже немає в живих, але в селі про них пам’ятають і дотепер пишаються ними, хто б що не говорив про той період у нашій історії.
Але люди йшли на роботу і були впевнені у завтрашньому дні, а не так, як тепер, коли годують людей обіцянками. Нині старожили говорять: і важко було, але і весело було. Я твердо переконаний, що подібних вулиць у населених пунктах району і області чимало. Там жили і творили люди, які внесли вагомий внесок у розвиток держави.
Буду відвертим: у мене ностальгія за минулим. Тоді на обличчях друзів, знайомих і рідних майже щодня бачив щасливу усмішку. Тепер люди якісь засмучені, невпевнені у завтрашньому дні. Якщо тоді всі прагнули користуватися благами цивілізації – швидкими темпами проводили газифікацію, то тепер потихеньку відмовляються від «голубого палива». Переходимо на дрова. А ще суцільне безробіття. Люди змушені шукати роботу за кордоном. Вдома із підлітками залишаються дідусі і бабусі.
Та життя продовжується. Завжди мав на думці розповісти про жителів вулиці, які майже всі дружно і самовіддано працювали в колгоспі, мали гідну зарплату, попри це із задоволенням працювали на присадибних земельних ділянках, де вирощували для власних потреб картоплю, кукурудзу, квасолю, кормові буряки, часник, цибулю, моркву, огірки…
Відомі трактористи, водії, доярки, телятниці були героями серед нас, із них брали приклад. Про них писали газети і журнали, їх показували по телевізору, говорили на радіо, їх портрети красувалися на Дошках пошани. Їх прізвища згадувалися на різних святкових заходах,які тоді часто проводилися в селі, районі та області.

Іван ЛЕНДЕЛ,
с.Арданово.

Ваш отзыв

Ваш коментар