Версія для друку Версія для друку

Сільський голова Василь Максим жив турботами громади. Тепер уже на його честь проводиться міні-турнір з футболу …

Минулої неділі, незважаючи на негоду – після обіду вже накрапував холодний осінній дощ, на сільському стадіоні Загаття проходив турнір з міні-футболу на кубок імені Василя Максима. У ньому взяли участь дев’ять команд, які було розподілено на дві групи. У групі А виступали футболісти сіл Софія (Мукачівський район), Загаття-2, Білки, Ільниця та смт Міжгір’я, в групі Б – Загаття-1, Завидова, Доробратова (Мукачівський район), та Чорного Потоку. У фіналі зустрілися команди Міжгір’я та Білок. Гра закінчилася із нічийним рахунком – 1:1.У серії одинадцятиметрових ударів фортуна усміхнулася спортсменам Міжгір’я – 3:0. Вони й поділили між собою перше і друге місця. Третю сходинку турнірної таблиці посіла команда Загаття-1. Кращим голкіпером визнано Богдана Зейкана з Білок, кращим нападаючим став Юрій Бубряк із Софії. Нагороди – перехідний кубок і золоті, срібні і бронзові медалі вручив сільський староста Ростислав Цільо.
− Турнір проводиться в пам’ять колишнього Загатського сільського голови Василя Максима, − каже Ростислав Михайлович. − Це була добра і чуйна людина, дбайливий господар, який всім серцем турбувався про села, які входили до складу сільради.
Першого липня 2017 року його не стало. Але пам’ять про нього у жителів населених пунктів Загаття, Климовиці, Івашковиці, Кобалевиці, Дубів зберігається дотепер. Пов’язано це насамперед з тим, що він добре знав людей, дбав про інтереси громади, мав неабиякі організаторські здібності, талант керівника, був людиною діла, дотримувався даних обіцянок. Цю простоту і душевну щирість йому прищепили батьки, які своє життя присвятили вихованню дітей, яким віддавали все тепло своєї душі. Батько, М.М.Максим, певний час був директором Климовицької ЗОШ І-ІІ ступенів, а мама вчителювала у Загатській середній школі. Вони були педагоги від Бога.
Син змалку займався спортом. Особливо полюбив футбол. Його улюблена команда «Верховина» Загаття.
Саме в таких умовах формувався характер Василя Михайловича, який охоче виступав спочатку за юнаків, потім − за основний склад.
Доля склалася так, що він своє життя присвятив лісу. Після закінчення Загатської середньої школи вступив до Архангельського лісотехнічного інституту. Повернувшись додому, влаштувався на роботу майстром по ремонту устаткування на Іршавську меблеву фабрику Довжанського лісокомбінату. Крім основної роботи, продовжив займатися спортом. Коли у 2008 році став Загатським сільським головою, взявся за відродження футбольної команди. На допомогу йому прийшов палкий прихильник спорту вчитель фізкультури Загатської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Станіслав Шкіря.
У 2015 році Василь Максим знову виборов посаду сільського голови. Та доля розпорядилася так, що через два роки його не стало…
Із тих пір і проходить в селі футбольний турнір в його пам’ять. Не проводився він лише торік у зв’язку з пандемією. Цьогоріч організаторами і спонсорами виступили староста Ростислав Цільо, підприємливі односільчани Іван Бідзіля, Василь Мисла, Іван Лутак та депутати міськради Василь Габурай і Василь Шкіря.
Як і в попередні роки, не обійшлося без смачних наїдків − боґрача та плову, який приготували брат Василя Максима Михайло та Іван Лендєл.
Разом з усіма брала участь в турнірі і дружина В.Максима Ганна Василівна.

Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар