Ми не знаємо один одного, а що найбільше – не хочемо споглядати, те, що перед нашими очима. Думка далебі не нова, але вже вкотре переконуюся у її неодмінній правильності після нещодавньої приємної події. Наш земляк – приборжавчанин Василь Петровцій в один із листопадових днів порадував родину, друзів, кумовів і колег приємною несподіванкою: подарував сотню «СВІТЛА І ТЕМРЯВИ. КОЖНА ЛЮДИНА МАЄ ВИБІР! Люди, які живуть надією – бачать дальше».
Короткі есеї «про те, що болить кожного, про щастя, про долю, про успіх, про життя, про сили світу духовного та сили матеріального світу, про вплив, який несе наша духовність на наше майбутнє та нашого роду».
Запали світло у своїй душі і довкола стане видимим твій світ. Саме так і зробив молодий, у всіх відношеннях-іпостасях чоловік. Вогник його таланту засвітився у FB, але не згас, як то зазвичай, а «розгорівся» до майже до сторінкового видання-багаття. Будь-яку книжку можна порівняти із багаттям. У ній є: дрова – наші думки; натхнення – сірники, що запалюють; ідеї – світло думок, які спрямовуємо до інших – близьких нам і далеких.
Прискіпливий і упереджений читач, припускаю, зміг би знайти на сторінках-пір’їнах цієї ластівки Василя Петровція, вільних і мимовільних огріхів. Тим більше, що автор «фінансист», що працював у економічній сфері спрямував свій погляд і зосередив увагу на таких тонких матеріях як душа, віра, щастя, релігія, де «експертів» більше аніж справжніх фахівців і де мудрість у кожного своя, і майже неприступна, як фортеця. Та час кидати каміння … інших, а є ж іще час – заглянути у свою душу. І в цьому Василь Петровцій намагається допомогти кожному, хто з приязню заходить на його сторінку у мережі, А також по життю.
«Осінь – це та пора року, коли ми збираємо урожай, збираємо плоди від нашої діяльності».
З першим ужинком Тебе, Василю!
Чимало із написаного автор завершує рефреном «Бажаю…».
Що ж, подібним чином поступимо і ми, а далі — за текстом.
Михайло ІСАК.
