Версія для друку Версія для друку

З ЛЮБОВ’Ю, ЧЕСТЮ І ПОВАГОЮ ПРОЖИЛА 60 ЛІТ Сім’я Овсаків із Іршави

Ця доленосна подія сталася рівно шістдесят років тому.
Вони обоє були молодими і красивими. Молодість час невмолимо забрав, а все інше вони бережливо пронесли десятиліттями: не розхлюпавши ніжні, чисті почуття, взаємну повагу і зберігши честь.
Хоча доля неодноразово серйозно випробовувала їх.
Це знана і шанована в Іршаві та колишньому нашому районі сім’я Степана Юрійовича та Людмили Василівни Овсаків із цього міста. Вони познайомилися в дорозі і того ж дня відбулося перше побачення.
Вдивляюся, із доброї волі гостинних господарів подану весільну фотографію, і зачаровуюся скромною посмішкою нареченої під шлаєром та затаєною ледь-ледь про зрадженою куточками губ у молодого. І променисті очі: веселі, і в той же час ніби трохи задумані у Людмили та цілеспрямовані у майбутнє у Степана.
Теперішні особисті звертання одне до одного, здається, ніби ще з того дня.
Життєві бурі шарпали їх доволі часто. Людська підступність і ницість не дали змоги Степану Юрійовичу стати науковцем-аграрієм, Людмилі Василівні – довго працювати не за обраною професією. Попри обставини, вони максимально намагалися реалізовувати себе.
Тільки один факт із біографії агронома Степана Овсака. Він першим колись у Іршавському районі робив хімічний обробіток садів і виноградників, що значно підвищило їх урожайність. Його неординарний талант організатора і високий професіоналізм часто тогочасне партійно-господарське керівництво відкидало, бо не терпіло принциповість і чесність характеру.
Зовсім нещодавно Степан Юрійович розповідав як підступна ницість драматично перервала його наукову кар’єру, коли пшеницю на піддослідних ділянках у Одесі у молодого вченого скосили і елітне зерно зсипали докупи. Удар у саме серце для агронома Овсака виявився настільки підступним і сильним, що ледве не закінчився для нього трагічно, тільки талант одного із закарпатських лікарів повернув його до життя та відновив сили.
Але в жодній із багатьох наших відвертих розмов ні разу не почув ані нотки жалю, що не поступився честю.
У свої 85 років Степан Юрійович залишається таким же пристрасним і відданим патріотом як рідного міста, так і України. Йому болить за сьогодення. Мислить цей літній чоловік напрочуд ясно, дає всебічну хорошу аналітику тим процесам, що відбуваються в державі і краї. Багато чого не сприймає і в цьому ми з ним стоїмо на одних позиціях.
Слід відверто сказати, що Степан Юрійович ледве дав себе умовити на цю невеличку замітку.

Тож нехай ці рядки скромно впишуться у ті ювілейні побажання добра і здоров’я, що прозвучали на адресу особисто Степана Юрійовича з його 85-річчям, та діамантовим їх шлюбом із Людмилою Василівною. Нехай Бог дарує їм обом ще на довгі прийдешні роки здоров’я, а любов і повагу від рідних і близьких вони вже давно і заслужено мають.
Редакція вітає нашого шанованого і незмінного автора та уважного читача і толерантного критика, коли на то заслуговуємо.

З безмірною пошаною,
Головний редактор
Михайло ІСАК

Ваш отзыв

Ваш коментар