Версія для друку Версія для друку

Про подорожі українською

Подорож – це як потрапляння в казку, де все незвично і нереально. Та коли через якісь причини немає можливості поїхати – на допомогу приходять тревел-блогери, котрі через монітор комп’ютера покажуть вам найцікавіші місця у різних країнах світу, а також розкажуть про всі тонкощі та особливості тамтешнього перебування. Алла Світлинець, жителька Приборжавського, нещодавно почала вести подібний YouTube-канал, на якому вже є відео про Копенгаген, Ідру, Порос, українські Буцький каньйон, Дружбівський кар’єр, Чорне море та багато інших. Після закінчення школи дівчина переїхала до Києва, там навчалася на історичному факультеті КНУ ім. Шевченка, зараз працює в міжнародній компанії. Алла вважає себе надзвичайно активною людиною, весь вільний час присвячує собі, своєму розвитку, пізнанню навколишнього світу, близьким людям та волонтерству.
– Що спонукало тебе почати знімати? Чому обрала саме тревел-тематику?
– Ідея YouTube-каналу з‘явилася не одразу. Я багато подорожую, це моя пристрасть й те, чим я живу. Часто з поїздок привозила багато відзнятого матеріалу, фото і відео. Я – естет і для мене важлива красива, яскрава картинка, що промовляє. Найважливіше в будь-яких подіях – ті емоції, що вони дають. І так хочеться, аби з часом через світлини можна було б відчути все те, що відбувалося в момент зйомки і порівняти власне себе із тією, що на знімку. Коли я міркувала про канал, він мав бути про поезію та літературу. Я обожнюю читати книги, а ще поезію. Коли більшість людей наспівує собі якісь пісеньки на фоні, я, зазвичай, читаю вірші. Мої близькі знають, що я так просто в розмові (якщо це доречно, звісно ж) можу розказати уривок із Симоненка чи Костенко. Я довго виношувала ідею із каналом і в момент, коли вже працювала над назвою, мені прийшла в голову фраза «Читай, мандруй, живи» і я зрозуміла, що то неспроста. Поезія і подорожі – частина мене і це має бути в купі. А от власне запуск каналу на YouTube пов‘язаний більше з альтруістичною ціллю – робити, у першу чергу, якісний україномовний контент.
– Яка тоді ідея твоїх відео? Що хочеться донести до глядача?
– Це не таємниця, що нинішні справи на «ютюбі» не надто втішні. Більшість контенту, що дивляться в Україні – російськомовний. До того ж, це часто низькопробні відео ні про що.
Весною я шукала якісь ролики про Ізмір. Я їхала на південь Туреччини і хотіла більше дізнатися, що варте уваги в цій провінції.Українською відео не було, але знайшла декілька російськомовних і це просто катастрофа.
Запустила канал десь на початку травня цього року і перші відео були з поезією, звісно. А далі поступово з‘являлися і мандрівні ролики.
Однозначно, головний месендж моїх літературних відео – закохувати в поезію українських класиків, показувати, що вона актуальна й модна сьогодні. Щодо тревел випусків – тут все просто: подорожі – це єдиний, доступний людству, спосіб отримати мудрість, не старіючи. У подорожах ми пізнаємо себе, пізнаємо світ навколо і себе. Ми знайомимось з новими людьми, місцевостями, бачимо їхнє життя і тим самим покращуємо власне.
Світ навколо фантастичний і людина – не дерево, аби все життя стояти на одному місці, не знаючи, що знаходиться на сусіднім пагорбом. Своїми відео я хочу показати, що сьогодні подорожі – не привілегія обраної касти осіб. Мандрувати світом – доступно, бюджетно й можливо.
– Де вже вдалося побувати? Що найбільше запам’яталося?
– Нікого не здивую, якщо скажу, що карантин вплинув на те, аби люди озирнулися навколо і почали пізнавати Україну. Найбільше я не люблю отой ефект меншовартості, коли починають говорити: «Ужгород – маленький Париж». Давайте відверто, це не так. Я бачила Ужгород і бачила Париж, схожості між ними немає взагалі. Але це не означає, що Ужгород поганий. Ні, це маленьке затишне місто, де дуже комфортно провести вікенд. Я багато поїздила Україною і не можу сказати, що є якесь улюблене місце. Однак прокидатися на березі лиману в Херсонському каньйоні Станіслав – було фантастично. Як і купатися в чистій бірюзовій воді Дружбівського кар‘єру. Я обожнюю схили Витачева на заході сонця. О, стояти на краю Кінбурської коси, де зустрічається лиман з морем – дивовижне відчуття. Посеред Подільських Товтр заховався водоспад Бурбун, однозначно вартує уваги. А ще Синевир. Місце, де Карпати діляться своєю енергією, тільки будь відкритим для цього.
Якщо говорити про світ, то з найяскравіших спогадів – Орхус, місто в Данії, на березі затоки Північного моря. Маленькі різнокольорові будиночки на брукованих вуличках, розмірене скандинавське життя. А ще Гальштат – містечко посеред австрійських Альп.
– Скільки часу витрачаєш на один ролик?
–Тут процес тривалий. Перед поїздкою я вишукую інформацію, складаю маршрут та пишу скрипт. Це займає декілька днів. Далі сама поїздка і зйомки. Аналогічно 2-3 дні. Так як я не відношусь до зйомок, як до головної мети подорожі, то в мене є чітка межа де я знімаю, а де просто відпочиваю. До того ж я часто подорожую не одна, тому маючи чіткі уявлення про те, що, де і як має бути знято, інший час – я повністю віддана тому місту чи країні, де перебуваю. Звісно, багато коригувань відбувається вже на місці. Так само, як і імпровізацій. Але я хочу, аби відео було корисним й інші могли скористатися моїми порадами і теж здійснити свої мандрівки, тому без прописаного скрипту нічого не вийде. А вже по завершенні поїздки відбувається монтування. Якщо було знято все по плану, то з усього масиву даних відео виходить за день. Якщо треба дозаписувати чи переозвучувати деякі моменти, то, звісно, декілька днів.
– Які плани й цілі на майбутнє? Можливо, хотіла б зробити роботу блогера основним заробітком, набрати мільйон підписників і т.д.
– Насправді цілі про мільйон підписників немає. Однак, авжеж я хочу, аби канал розвивався, хочу, аби це було не просто хобі, а основний вид діяльності. Але якість набагато важливіша за кількість (хоча місце для срібної кнопки в мене вже є).
Хочу, аби коли говоритимуть про подорожі згадували мене і мій канал. Аби це було аксіомою для всього україномовного простору. І не тільки «ютюбу».

Розмову вела
Богдана РЯБЕЦЬ

Ваш отзыв

Ваш коментар