Версія для друку Версія для друку

Ось яка вона, мати

О.А.Звонар знаю як велику трудівницю, люблячу матір, хорошу жінку. Вона вже, слава Богу, зустрічає 85-у осінь. А народила Олена Андріївна і вивела в люди дев’ятьох дітей.
Дві її дочки − Ольга та Марія, мешкають в Курській та Липецькій областях Російської Федерації. Доки здоров’я давало змогу їздити до них, навідувалася часто. А цьогоріч чекає їх сім’ї в Осої.
Старший син, Іван, оженився в м. Перечин. Ганна в Білках проживає (одна з її дочок – Ганна, полюбила Мукачево і працює там на місцевому телебаченні ведучою).
Юлія мешкає вдома з матір’ю, на жаль, вдова, сама виростила трьох дітей, має золоті руки, постійно в праці.
У сина Михайла життя не склалося, але троє дітей постійно спілкуються з батьком. Михайло, до речі, пройшов пекло Афганістану. Коли одного разу перевозив на машині бойових побратимів, поруч розірвався снаряд, автівка загорілася, всі бійці загинули. Йому дивом вдалося уникнути смерті, бо ще якось насилу викарабкався з кабіни (а це було в полі) і його напівживим знайшли свої. Тож скільки сліз пролила мати і весь час молилася, аби син повернувся додому живим.
Дмитро, теж син Олени Андріївни, має свою чималеньку сім’ю – шестеро діток у нього. Чемні, слухняні. У неділю мама водить їх на Службу Божу в монастир у Кам’янку, де повсякчас причащаються.
А Юрій, наймолодший, проживає близько біля батьківського дому. Матір ніхто з дітей не забуває, частенько навідуються до неї. Як і син Василь, який недавно оженив уже свого сина.
Сама ж Олена Андріївна теж із багатодітної сім’ї (шестеро їх було). І як батько ланковим у колгоспі «Перше травня» трудився, так на неї цю відповідальну роботу і передав.
Олена Андріївна згадує про своє життя-буття, і самій не віриться, що це вона пережила. А ще згадує, як із Марією Магурською ходили в Кушницькі Лази на горішки ліщини. Нарвали чималенько і коли вже через ліс поверталися додому, їх почали наздоганяти вовки. Дівчата перехрестилися (думали, що вони їх загризуть), і на всякий випадок… вовків перехристили. І, о диво! Ті повернулися назад.
Далі з Марією ходили навпростець в Приборжавське (Заднє) на вапно. Доки донесуть додому, плечі аж горять. А знесилені які…
А ще і в лісництві дівчиною робила. Стрий, Федір Бряник, лісником тоді був і хотів, щоб заробила якусь копійку. Із нею трудилися разом та ж Марія, Олена Гричкова, Йолана та Марта Палаташки. Садили молоді деревцята. Їм приємно було, що колись вони забуяють величезним лісом.
Та ще дрова в сяги складали у Яловому, звідки взимку аж до Чертежа сніг прочищали, аби коні могли зайти за тими дровами.
А коли красуню Олену вподобав Іван Звонар, вона якраз була на танцях в клубі. Брат Андрій прийшов за нею й каже:
− Ходи додому, на тебе твій чоловік чекає.
Сестра послухалася. Коли переступила поріг своєї хати, не могла надивуватися, що такий гарний хлопець на неї чекає.
А вже наступного вечора Іван разом із батьком прийшли її сватати. Правда, Олену вдома не застали − вона погнала в ліс свиней по букові горішки. Сватанки відбулися без неї, а вже через тиждень і весілля відгуляли. Правда, досить скромно.
Чоловік Олени багато років у райсільгосптехніці шоферував. Возив усе, що потрібно було. Тому не раз їздила з ним у Рахів, Міжгір’я, Берегово, Виноградово, Сваляву. А коли в ланці робила, то сливи, яблука здавала аж у Хусті та Тячеві. Пам’ятає, як рясно родила картопля на Фидірцтовім, в Загороді, в Чіковій ямі. А виноградні плантації радували рясними гронами. Та ще й копиці з сіном складала. Не раз і дітей з собою брала в ланку, бо боялася самих вдома залишати, аби, бува, чогось не натворили.
Всього було вдосталь у її житті. Нелегко було, але була любов, повага між людьми.
Ще згадала Олена Андріївна, коли народила дочку Ганночку (а це було в пологовому будинку в Ільниці). Тоді вона разом із Ганною Мигалегою втекли із новонародженими і пішки зібралися в Осій. Та нічого, все обійшлося.
Олена Андріївна уже впродовж кількох десятиліть досліджує свій родовід, все записує в зошит: хто коли народився, вінчався, помер, де похований.
Знає все про довкілля, що, де, як називається урочище. Може годинами розповідати про Бистрий та Бердо, Старе поле, Чікова Копаня, Плоснина, Іршавське, Заріцьке, Забожене поле, Смерековий камінь та ін.
Має Олена Андріївна 23 онуків, стільки ж правнуків. Одні частенько до бабки навідуються, хто далеко – дзвонять. Питають, як мається, як здоров’я, бо дуже люблять бабку.
А онук Михайло, що вдома живе, робить бабці в літній кухні сучасний ремонт. А де сам буде жити – ще не знає, бо ще не знайшов свою половинку.
Тож дай, Боже, всім міцного здоров’я, а Олені Андріївні зустріти при силі своє 90-річчя.

Ганна ЛЯШКО,
с. Осій

Ваш отзыв

Ваш коментар