Версія для друку Версія для друку

Районна газета в житті Петра Пітри з Білок

Напередодні ювілею газети наш кореспондент зустрівся із багаторічним дописувачем газети Петром Пітрою і взяв у нього інтерв’ю.
Петре Юрійовичу гортаючи сторінки районної газети в переддень 75-річчя виходу її першого номера я побачив, що Ви були і є активним дописувачем. Розкажіть, будь ласка, як здружилися з газетою.
– У мене дома великий архів з майже 50-ма альбомами, в яких вирізки з газет про наше село і його людей.
Не виключенням є і наша районка, перший номер якої вийшов 10 жовтня 1946 року. Редактором був Кирило Васильович Гуща. Жителі району (округу) одержали невеличку, всього на двох сторінках газету із символічною назвою «За нове життя», яка кликала до нового життя. Читаючи пожовклі від часу її сторінки, можна уявити бурхливе життя на Іршавщині. Вона розповідала про перетворення, які відбувалися у краї, про ініціативні групи по створенню колгоспів. Тираж був невеликий – тисяча примірників. Виходила двічі на тиждень. У 1956 році газета стала називатись «Нове життя» і виходити тричі на тиждень, на чотирьох сторінках, тиражем 2500 примірників. Редактором був Іван Сопільняк.
– З районною газетою ви спілкуєтеся з 1958 року, з десятого класу.
– Так. Першим моїм дописом була замітка «Ветеран народної освіти» про мого улюбленого вчителя Петра Михайловича Світлика. Відтоді і став дописувати в газету, тримати тісний зв’язок по сьогоднішній день, постійно її передплачую. І хоча давно то було, але до тепер згадую, як приємно було мені побачити своє прізвище на сторінках газети. Писав про наших людей села, про їх невтомну працю. Згодом став активним сількором. Про це свідчить посвідчення, підписане редактором газети Василем Михайловичем Лендєлом 7 липня 1960 року.
На кінець 60-х років Василя Михайловича забирають працювати в обком партії, редактором газети стає Василь Юрійович Звонар. При ньому тираж газети збільшився в багато разів. Появляються нові рубрики: «Листи наших читачів», «Верховино, ти мій краю», «У вечір суботній». Я закінчив історичний факультет Ужгородського державного університету. Навчаючись, співробітничав в газеті «Радянський студент». Потім працював редактором Свалявського радіомовлення.
Працюючи в Іршавському райкомі комсомолу, мені було доручено очолити позаштатний відділ молоді в районній газеті. Постійно проводились наради робсількорів. Редакція нагороджувала цінними подарунками, бібліотечками активістів газети. Було оновлено склад літоб’єднання «Промінь». Головою обрано Петра Михайловича Потушняка, заступником став я, секретарем Олександр Іванович Сенинець. Появилась сторінка «Гірський дзвіночок», де друкувала свої твори талановита молодь.
Працюючи в партійних, державних і освітніх органах, я почав писати і друкувати статті з досвіду роботи. Виходили сторінки-плакати за моїм підписом. У цьому мені відчутну допомогу надавали журналісти, працівники редакції: Павло Усенко, Іван Гомба, Василь Мельник, Іван Гудзоватий, Євген Чернюк, Михайло Станкович, Петро Костянинець, Іван Білунка та інші.
Великий внесок зробили для зміцнення газети, редакційного апарату, журналістської майстерності редактори: Іван Іванович Печора, Михайло Іванович Ціцак, Василь Васильович Шкіря й нинішній очільник газети Михайло Дмитрович Ісак. На її сторінках друкуються цікаві матеріали з життя нашого краю.
– Оглядаючи свою сількорівську діяльність з вершини прожитих літ, а 27 жовтня Вам виповнюється 80, що районна газета дала вам?
– Можливість і змогу спілкуватися з широкою аудиторією, тісно пов’язала весь мій трудовий шлях. На базі публікованих матеріалів в газеті я видав дві книги: «Білки. Славетне село, славетних родин» та «Білки. На берегах долі». Велике спасибі газеті за це.
Неможливо в коротенькому інтерв’ю дати вичерпний портрет газети, тим більше за 75-річний період. Останні роки вона виходить великим форматом, і щоденно кожен її номер чимось відрізняється від попереднього.
Газета перебуває в постійному русі. Цілком природно, що цей рух зв’язаний із зміцненням редакційного апарату, зростанням журналістської майстерності працівників.

Розмову записав
Василь Шкіря

Ваш отзыв

Ваш коментар