Надійний керманич шкільного екіпажу
Цього високого статного чоловіка точно вдасться розгледіти навіть у натовпі. Та це далеко не одна характерна риса, яка вирізняє його з-поміж інших людей. Він ще напрочуд стриманий і добре вихований. Хоч працює у школі недавно, але вже знайшов спільну мову не лише з колективом закладу, а й з учнями. Зі всіма школярами завжди вітається, а з хлопцями, звісно, ще й ручкається. Білківчанин Іван Білак виховує дітей не тільки на словах, а й на власному прикладі демонструє, як належно поводитися в соціумі. Крім цього, має багаторічний водійський стаж та хороші слюсарські навички, то ж самотужки і за власні кошти поліпшив стан шкільного автобуса, на якому тепер працює. І це – просто факти.
Директор Білківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Петро Чорба не приховує радості, що має такого працівника, котрий дуже самовіддано і відповідально трудиться. Такі люди в наш час на вагу золота. Керівник школи пригадав випадок, коли Іван Іванович відвозив дітей на екскурсію. Того дня було доволі спекотно. По дорозі зупинились біля магазину. Водій купив усім школярам по морозиву і попросив їх обгортки викинути у смітник. Батьки учнів потім цікавилися, що це за такий добрий і хороший чоловік працює в школі?! Сам Іван Іванович на це відповідає коротко: «Поки Бог дає сил, потрібно творити добро». Можна з упевненістю стверджувати, що ні керівник школи, ні водій з вибором не помилились – перший знайшов хорошого і людяного професіонала, а другий має улюблену роботу.
Юний водійський старт
Коли вперше сів за кермо, чоловік уже, напевно, і не пригадає. Але з точністю може сказати, що подружився з автомобілем з юних років, адже розпочати свій трудовий шлях довелося ще до виконання військового обов’язку. На той час начальником дорожньо-будівельного управління був Петро Ігнатко. Він і взяв молодого хлопця до себе на посаду водія. Івану Івановичу дістався «Газ М-20». У народі цей автомобіль називали «Победою», адже його серійне виробництво стартувало після закінчення Другої світової війни. На ньому водій-початківець намотав чимало кілометрів. За короткий час «Победа» стала для нього прирученою ластівкою…
А потім була строкова військова служба у Німеччині. Тут Іван Іванович завів нові знайомства, відкрив для себе інший світ, який дещо відрізнявся від місцевого і дуже сподобався юнаку. Там, у Лейпцигу, запримітили його водійську майстерність і довірили возити командира військової частини.
Водійський досвід згодився Івану Білаку і після того, як він демобілізувався. Пішов працювати в Укоопспілку. Тоді були зовсім інші товарні відносини, ніж зараз. У магазини спілки товари завозилися з баз, які знаходилися у різних містах країни: Одесі, Києві, Львові, Луцьку і т.д. Доводилося йому по роботі їздити і в Молдову, і в Білорусь. За одинадцять років чимало доріг обколесив, багато цікавого побачив, розширив кругозір…
Життєвий етап на «швидкій»
Працювати водієм автомобіля швидкої медичної допомоги Іван Іванович почав у другій половині 80-их років минулого століття. До того на своєму життєвому шляху всяке бачив, але на новій роботі стресових ситуацій додалося в рази більше. Мусив поспішати до того, хто потрапив у ДТП, кому стало зле, чи до жінки, в якої почалися перейми… Важливо також завжди було перебороти співчуття до потерпілого і сумлінно, оперативно виконувати свою роботу, адже від цього все ж стане краще пацієнту. Неодноразово доводилося брати в руки медичні ноші, щоб підсобити лікарям, які надають допомогу хворому. На «швидкій» чоловік попрацював спочатку у Білках, а потім в Іршаві. Чимало жителів Іршавщини вдячні йому за самовідданість.
Коли Іван Білак мав вихідні, то намагався психологічно розвантажити себе. «Возився» з автомобілем, розбирав його на запчастини, які чистив, лагодив, заміняв…Бувало, не один місяць, як то кажуть, пролежав під авто. Завдяки цьому здобув слюсарські навички, які згодились в подальшому. Так минули роки…
А віднедавна чоловік, як вже зрозуміло, працює водієм шкільного автобуса в Білківському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2.
На задвірках захоплення
Ми гордимося славетним і легендарним Іваном Фірцаком (Кротоном), котрий прославив Білки на весь світ. А Іван Білак є внуком цього богатиря. Якщо дідусь полюбляв на показових виступах тягнути й штовхати автомобілі, то внук вирішив зробити з них невеличку колекцію. Іван Іванович придбав «Волгу», «Запорожця» та «Москвича» давніх моделей. Відремонтував їх, вдихнув у них друге життя. Каже, що не робив це із комерційною метою, а просто, можливо, комусь буде цікаво глянути на такий раритет і сфотографуватися на згадку…
Іван КОПОЛОВЕЦЬ
