Версія для друку Версія для друку

Лиш би душа добром багата…

З глибоким болем сприйняли ми, вчителі, сумну звістку про смерть нашого колеги Андрія Івановича Кобаля. 22 вересня, на 93-му році, обірвалося життя цієї мудрої Людини, Учителя від Бога, Майстра слова, професіонала в галузі освіти, талановитого наставника і вихователя, який прикладом власного життя показував, якою повинна бути справжня людина.
Мабуть, немає в нашому селі сім’ї, у якій Андрій Іванович не навчав би представників кількох поколінь. Він був надзвичайно толерантним і щирим у спілкуванні з дорослими і дітьми, порядним сім’янином і просто – мудрою людиною.
Будучи ще зовсім юним, прийшов Андрій Іванович працювати вчителем Зарічанської школи у 1945 році і пропрацював тут 45 років, спочатку вчителем, а потім вчителем і завучем – до 1990 року. Протягом усього часу він користувався величезним авторитетом серед односельчан. За сумлінну працю був удостоєний звання «Відмінника народної освіти України», а також – нагороджений медаллю А.С. Макаренка та орденом Трудового Червоного прапора, численними грамотами.
Андрій Іванович був не просто вчителем. Він ще й талановитий поет, надзвичайно творча людина. Чудову спадщину залишив він після себе наступним поколінням, а саме поетичні збірки: «Час покаяння», «Подорожники», «Освітянська стезя», «Епоха руйнівних вітрів» та ще велику кількість чудових віршів, які не увійшли до збірок.
Поезії Андрія Івановича надзвичайно цінні у виховному плані. Він розкриває перед читачем мету людського життя, показує, як повинна жити людина, справжній християнин. Червоною ниткою проходить крізь його твори ідея добра, милосердя, любові до ближнього, дотримання 10 Божих Заповідей. Нам, вчителям Зарічанської гімназії, надзвичайно поталанило мати такого мудрого наставника і колегу.
Життєвим кредо Андрія Івановича були слова з його вінка сонетів: «Лиш би душа добром багата»:
Життя збагнути красоту
І ближнім зла не причинити,
І свого роду не зганьбити –
Душі зберігши чистоту.
Саме так і жив Андрій Іванович. А ще він охоче відгукувався на запрошення вчителів та учнів на виховні години, презентації поетичних збірок своєї учениці Олени Демчик та просто на зустрічі з учнями рідної школи. Андрій Іванович завжди охоче розповідав дітям про свята і будні нашої школи в далекі 40-70-ті роки. А учні з задоволенням слухали цікаві розповіді, ставили запитання про минуле нашої школи та декламували вірші поета. А вірші Андрія Івановича – то справжній скарб, безцінний у плані морально-етичного виховання підростаючого покоління. Вони вчать нас жити за Законами Біблії: шанувати батьків, любити Бога і ближнього, бути милосердними у ставленні до оточуючих, чого нам інколи так не вистачає.
Саме про Андрія Івановича мої наступні поетичні рядки:
Це людина, яка для добра лиш живе,
І волю виконує Божу,
Для всіх односельців він прикладом є,
Як жити повинен кожен.
І хоча ці рядки були написані мною досить давно, я не збираюсь їх міняти, ставити в минулий час, бо справа Андрія Івановича житиме в віках, його безцінні вірші ми будемо передавати з покоління в покоління і виховаємо на них ще багато справжніх людей, а наші учні розповідатимуть своїм дітям і онукам про чудові зустрічі з цією Великою Людиною.
Андрію Івановичу, нехай з Богом у мирі спочиває Ваша «багата добром» душа і знайте, що справа Ваша не була марною, адже ви зібрали скарб, який не з’їдає ні міль, ні іржа.
І слід в житті ви залишили,
Отой, найкращий із слідів,
Адже усе життя прожили,
Як жити нам сам Бог велів.

З глибоким сумом О.І. Матьола
та весь педагогічний колектив
Зарічанської гімназії

Ваш отзыв

Ваш коментар