Версія для друку Версія для друку

СПІВАЮТЬ АНГЕЛЬСЬКИМИ ГОЛОСАМИ

Приходячи на службу до церкви, будь-яка, навіть найвіддаленіша від релігії людина, поневолі починає озиратися, коли в перервах між читанням молитв починає звучати гарний спів. Юний Василь Олексій і є одним з тих талантів, який, разом із гуртом, своїм голосом прославляє Бога. Він народився і проживає у с. Ільниця. Зараз він студент магістратури за спеціальністю «Право» у Львівському національному університеті ім. Івана Франка і одночасно здобуває освіту за спеціальністю «Облік і оподаткування» у Західноукраїнському національному університеті. У вільний від навчання час працює експедитором у транспортній компанії свого батька.
– Як давно співаєш християнські пісні? Як взагалі почав займатися музикою?
– Слово «музика» для мене близьке з дитинства, адже пам’ятаю, що ще з раннього віку мріяв про гру на фортепіано і неодноразово вмовляв батьків віддати мене в музичну школу для освоєння цього інструменту. Так і сталося. Музичну школу я закінчив і, крім фортепіано, опанував ще скрипку та сопілку. Співати теж почав з дитинства. Брав участь у діяльності як хору музичної школи, студії вокалу «Ліра», так і дитячого церковного хору в моїй рідній громаді Церкви Адвентистів Сьомого Дня с. Ільниця. І тому, коли друзі запропонували мені стати учасником новоствореного християнського гурту, я без зволікань погодився. До речі, кожен із нас, учасників гурту, має схожий «бекґраунд», адже володіє, як мінімум, двома музичними інструментами.
– П’ять найпопулярніших пісень про Бога, які ви виконуєте…
– Весь наш репертуар – виключно християнські пісні. У нашому виконанні звучать як твори сучасних авторів, так і старі християнські гімни, які не втратили своєї актуальності за багато століть. Складно виокремити 5 найпопулярніших пісень про Бога, які ми виконуємо, адже кожен твір має свою історію, свої переживання, свою дорогу до людських сердець. Для себе я б виділив такі: «Алілуя», «Ти – мої вітрила», «Любов Христа», «Альфа і Омега», «Слово Твоє».
– Як вибираються пісні для репертуару? Чи є певні канони?
– На перший погляд все дуже просто: стати і заспівати, пісень чимало, Інтернет працює, майже всі бажані композиції є у вільному доступі. Та ми хочемо звучати свіжо, по-новому, саме тому багаж наших пісень досить різноманітний. Підбирати пісні для однієї людини – складно. Один голос, одне звучання. Шукати репертуар для п’ятьох – набагато складніше: у кожного свій тембр та діапазон. Буває, що пісня нам підходить по всім параметрам, але фонограми немає у вільному доступі. Тоді зв’язуємось із автором пісні, укладаємо договір щодо купівлі фонограми, або ж записуємо на студії власну. Кожен, хто ставиться до цього відповідально, вкладає у спів чимало праці.
– Чому саме «Еліон», як придумували назву?
– Мабуть, вибір назви гурту був для нас одним із найбільш відповідальних і складних етапів, адже як сказано в одному популярному мультфільмі: «Як корабель назвеш – так він і попливе». Хотіли щось просте, зрозуміле, але в той же час глибоке і змістовне. Еліон – одне з імен Бога. Еліон – означає Всевишній, Найвищий. Той, який виходить за межі нашого розуму і сприйняття. Але в той же час такого Великого Бога ми розуміємо нашими органами чуття, інтуїцією, досвідом.
– Як проходять репетиції?
– Кожна праця вимагає певних зусиль, зосередженості, віддачі та наполегливості. А враховуючи те, що наше служіння спрямоване, в першу чергу, на прославлення Господа, воно потребує особливо відповідального підходу. Тому репетиції ми проводимо, як мінімум, кожної суботи після урочистого богослужіння в Церкві, а по можливості збираємося і в будні дні.
– Хто взагалі приходить співати в церковний гурт, і з якою метою?
– В усіх церковних групах, і нашій, зокрема, співають ті, хто має до цього певний хист і, найголовніше, бажання служити Богу і ближнім. Мотивація у нас єдина – якомога краще прославити Того Єдиного, достойного хвали.
– Побутує думка, що церковний гурт – це місце, де часто відбуваються сварки, ходять чутки і велика конкуренція. Це так?
– Абсолютно не погоджуюсь із даною тезою. Вважаю, що якраз навпаки. Церковний гурт – це місце, де панує гармонія, взаєморозуміння і смирення. Звичайно, у нас є обговорення якихось думок, підходів до музичного виконання, але це ніколи не переростає у сварки, образи чи нездорову конкуренцію. Більше того, нас всіх, окрім спільного служіння, об’єднують ще теплі дружні відносини.
– На твою думку, майбутнє за професійними виконавцями чи аматорами? Ви вважаєте себе професіоналами?
– Я вважаю, що майбутнє за щирими, посвяченими, відданими своїй справі людьми. І не важливо, чи це випускники віденської консерваторії, чи ж вихідці із музичних шкіл Іршавщини. Кожен талановитий музикант обов’язково знайде визнання і свого слухача. Чи вважаємо ми себе професіоналами? Я думаю, що це питання більше до наших слухачів. Вони можуть дати найоб’єктивнішу оцінку нашій творчості.
– Ти погоджуєшся із думкою, що людині корисна лише церковна музика, а вся інша – шкідлива для душі?
– Я погоджуюсь із думкою, що людині потрібна музика. Але Бог створив нас вільними людьми, які мають право вибору. І ця дискреція дозволяє кожному обирати свій жанр, свій ритм, свій зміст у музиці. На моє переконання, найсприятливішою для психоемоційного стану людини є духовна і класична музика, тому надаю перевагу саме їм. Основне призначення музики – надихати на позитив, добро, любов, милосердя. Яка конкретно музика виконуватиме цю роль для кожного – справа індивідуальна.
– У тебе дуже гарний голос. Чи не плануєш займатися музикою на професійному рівні?
– Дякую за комплімент. Якщо чесно, звик до себе ставитись критично, тому не думаю, що займався б цим на професійному рівні. У майбутньому бачу себе в іншій сфері. Але це не заважає кожному з учасників нашого гурту поєднувати спів із професійною діяльністю і бути успішними у різних сферах.

Розмовляла Богдана РЯБЕЦЬ

Ваш отзыв

Ваш коментар