Версія для друку Версія для друку

Одна з найбільш затребуваних професій сучасності: інтерв’ю з програмістом

Професія програміста є відносно новою, але, тим не менш, дуже затребуваною і потрібною. Замовити таксі через додаток, щоб не спізнитися на роботу, на вечерю їжу з доставкою додому, а у вільний час пошукати цікавий фільм чи розвиватися з прослуховуванням аудіокниг та переглядом відео-уроків… Знайома картина, чи не так? А за кожною програмою стоїть ціла команда людей, які перетворюють незрозумілий для нас код на сайт улюбленого магазину, відеодзвінки рідним і віртуальний банкінг для кредитної картки.
День програміста відзначають по-різному – точної дати немає. З початку року треба відрахувати 256 днів. Чому саме таке число? Усе не просто так, 256 – майже священне в мові програмування, це максимально можливе число елементів у будь-якій системі з 8-бітним кодуванням. Причому 256 = 2⁸, де два символізує двійкову систему числення, а вісім – кількість бітів в одному байті – найвище значення ступеня числа два, при якому виходить число менше, ніж за п’ять днів в році.
Для успішної роботи в сфері програмування важливі професійні вміння, а також постійний особистий розвиток. Необхідно не тільки мати розвинені абстрактне і логічне мислення, а й володіти глибокими знаннями в сфері інформаційних технологій. Про свій досвід такої роботи розповів уродженець Приборжавського (наразі проживає в Ужгороді) Іван Шмулига. 

– Чому вирішили стати програмістом? Де навчалися?
– У далеких 90-х вперше побачив наживо «нормальний» комп’ютер. До того, в сільській школі, зустрічав тільки «Електрони» радянського виробництва, і то їх ввімкнули лише один раз, потім вчитель інформатики поїхав жити в США і школа залишилась без педагога. Старший брат в цей період, після університету, пішов працювати в інформаційний відділ податкової інспекції, він тоді тільки створився, це були комп’ютери з Windows 3.1 та Windows 95 і після побаченого, і перших ігор на комп’ютері всередині почала зароджуватись іскра….
По закінченні 10-го класу почав задумуватись про вибір професії. Подобалась медицина – але навчання досить дороге, потрібно було мінімум 7 років з аспірантурою, ну і майже неможливо влаштуватись на роботу без знайомств, а ще мізерні зарплати, якщо працювати чесно. Також в 2001 було «модно» вчитись на юриста або економіста, але вже на той час економістів було занадто багато, майже в кожній хаті… Найбільше перспектив з погляду на майбутнє бачив у інформатиці.
Вступив в 2001р. в Ужгородський Державний Інститут Інформатики і Права УжДІЕП – там був факультет інформатики, якраз на момент мого вступу був перший випуск цього напрямку. Згодом він став Ужгородським державним університетом, а потім, вже в 2010-х, взагалі об’єднався з УжНУ. Закінчив зі спеціальністю «Магістр інформаційних систем та технологій» з додатковою можливістю викладати інформатику в школах та коледжах.
– Коли ви вступали до вишу, ще не були так розвинені комп’ютерні технології. Хіба тоді ви вже розуміли, що це буде перспективна професія на майбутнє?
– Звичайно, бачив як технології почали використовувати в державних установах, комп’ютер ставав доступнішим і почав з’являтись у заможних сім’ях, шукав і читав профільні журнали («CHIP», «Мой Компьютер»), бачив наскільки розвинені технології за кордоном і чудово розумів, що все тільки починається, і наскільки ми поки ще відстаємо. Так і вирішив, що потрібно застрибувати в цей поїзд…
– У чому взагалі суть програмування, для чого воно використовується?
– Кожен з нас в сучасному світі оточений розумними гаджетами. Шаленими темпами з’являються розумні пристрої: від чайників, які можна вмикати через телефон, до машин з автопілотами і супутниками. Кожен зараз користується мобільними телефонами, інтернетом тощо. От програмування і потрібне для того, щоб навчити «залізяки» взаємодіяти з користувачами. Також воно потрібне, щоб наповнити гаджети корисним (і не дуже) контентом, щоб створювати веб-сайти для мережі. Та, навіть, навчити суперкомп’ютери ставити точні діагнози хворим.
– Чи погоджуєтеся з тим, що програмування – це творча професія?
– Більшою мірою ні. Тільки маленький відсоток програмістів «творять» – придумують щось нове, цікаве… Більшість працюють над чітко поставленими завданнями. У програмуванні мало місця для творчості, комп’ютерні технології вимагають чітких наборів команд по тим чи іншим правилам. Якщо цих правил не дотримуватися – програма не буде працювати.
– На вашу думку, чи можна опанувати таку професію самостійно?
– Так, але одразу попереджу – це не просто. Є декілька знайомих, які за останні роки кардинально змінили своє життя і пішли працювати програмістами. Один з друзів – колишній працівник правоохоронних органів, завдяки наполегливості, усидливості та педантичності освоїв базові речі, а вже те, чого не вистачало, опанував в різних IT-компаніях. Інший приклад – взимку зателефонував знайомий, звільнився з компанії, де 15 років працював менеджером по продажах і був керівником магазину, хоче в ІТ, і спитав, що повчити. Через пів року зустрів біля компанії, з якою співпрацюю. Він туди влаштувався. Розказав, що доводилось все по крупинках вчити, 15-16 годин кожен день. В інтернеті безліч курсів, у тому числі безкоштовних, які він пройшов. Зараз досить хороший і відповідальний програміст, який дуже швидко розвивається в своїй роботі. На разі сказати «я програміст» – це як сказати «я лікар». У даній професії теж є безліч напрямків і спеціалізацій. Деякі напрямки можна опанувати самостійно, а для якихось потрібен досвід і допомога менторів (наставників). Щоб розпочати роботу – потрібні мінімальні знання з певного списку технологій. Цей список від 5 до 10 слів, і за кожним словом (технологією) стоїть кропітка робота і навчання, яке може потребувати від людини від десятків до сотень годин на засвоєння. Нещодавно читав історію, як хлопець, електрик по професії – описав свій шлях в ІТ, він нотував витрачений час на навчання, і в нього вийшло 1200 годин для того, щоб влаштуватись програмістом-початківцем на першу роботу.
– Що найважче в роботі?
– Найважче і водночас найцікавіше в професії – це постійне і безперервне навчання. ІТ-сфера розвивається дуже динамічно, я б сказав, навіть, прискорюється з кожним роком. Постійно щось вдосконалюється і змінюється. І якщо ти вивчив добре певну технологію, значить треба вчити оновлену її версію. Часто, поки ти це засвоював, її тим часом вдосконалили, або у світі вже набирає обертів більш сучасна. Тому, щоб залишатись затребуваним на ринку – потрібно вчитись і вдосконалюватись самому.
– Де працюєте і чим займаєтеся зараз?
– Наразі я працюю як приватний підприємець, і надаю послуги з розробки інтернет-магазинів різного рівня складності. В основному співпрацюю з різними ІТ-компаніями як підрядник і частина їх команди. Так набагато швидше вчишся, є в кого перейняти досвід і розвиватись. Сьогодні основною є робота з великою київською компанією, яка окрім Ужгорода має представництва ще в 4-х містах України.
– Які були наймасштабніші і найцікавіші проєкти?
– Більшість проєктів, над якими працював і працюю – під NDA (угода про нерозголошення конфіденційної інформації). Один з таких, в створенні якого брав активну участь, входить в ТОП-10 інтернет-магазинів України. Окрім цього було багато Европейських проєктів і проєктів з США з оборотами від декількох тисяч доларів в місяць до декілька мільйонів. Застій в роботі вартував величезних збитків для компаній, що додавало свого адреналіну і потребувало велику масу відповідальності. Цікавий випадок, коли побачив, що продавці в інтернет-магазинах США оформлюють замовлення за покупців по телефону, причому споживачі диктують всі дані з карти для оплати. І там це нормально, ніхто не боїться втрати грошей і шахрайства…
– Які навички потрібно розвивати тим, хто в майбутньому хоче стати програмістом?
– По-перше, логічне мислення і математику. У програмуванні, залежно від технології, багато математики і формул. Також дуже важливим є хороший рівень англійської. Більшість першоджерел і документацій – саме на англійській. Профільні екзамени і тестування в тих чи інших технологіях – теж. Є багато компаній в Україні, де спілкування в чатах і внутрішнє листування на іноземній. Ну і одна з найважливіших якостей – посидючість, терпіння і вміння контролювати емоції. У роботі часто бувають моменти, коли що-небудь не виходить – через відсутність знань, досвіду або банальної втоми. Але тільки завдяки наполегливості і терпінню, детальному розбору проблеми ці блокери (прим. Помилки, які призводять програму в неробочий стан) знімаються. А такі процеси можуть займати від декількох годин до декількох днів.

Розмову вела
Богдана РЯБЕЦЬ

Ваш отзыв

Ваш коментар