У такому заголовку ви вирішуєте особисто, де саме ставити кому. Кожен з нас щодня бачить
безпритульних кішок і собак. Хтось проходить мимо, хтось дає їм трохи їжі і води, а хтось жорсто- ко проганяє і злиться лише від одного їхнього вигляду. Проте проблема безпритульних тварин є досить гострою не тільки в нашому місті, а й у цілій країні. Її намагається вирішити кілька
ентузіастів . Десь до цього підключається і влада, але це, скоріш за все, виключення із правил.
Помічаю, що у Іршаві молоде покоління намагається не залишатися осторонь від проблем
друзів наших менших. Зокрема, на одній із вулиць міста, батьки разом із дітками побудували будку для собак і постійно їх підгодовують. Тварини зовсім не агресивні, а, навпаки, дружні і
весело граються з малечею, котра від цього отримує неабияке задоволення, а ще й вчиться робити
хороші справи й брати на себе відповідальність за чиєсь життя. Зробивши опитування у одній із соцмереж, я була приємно здивована результатами. На запитання: «Чи допомагаєте ви бездомним тваринам?» – 77% відповіли: «інколи підгодовую»; 19% – «постійно допомагаю», і лише 4% сказали, що це не їхня справа. Та такими «одноразовими акціями» багато чого не зміниш, у місті просто необхідний хоча б один притулок, як той-же добре відомий «Барбос» в Ужгороді. Такий заклад вирішив би одразу декілька питань: зменшення кількості тварин на вулицях – найголовніше з них. При чому, аж 97% із всіх опитаних із цим погоджуються, а також кажуть, що готові допомагати коштами. Та поки у нас такого немає, кожен житель може робити хоча б декілька елементарних речей для покращення життя собак і котів. До прикладу, юна іршавчанка Таня Владімірцева не уявляє свого життя без такої допомоги: «Мене ще змалку батьки привчили приходити на поміч безпритульним тваринам. Я дуже рада, що маю співчуття і жалість, проте, дуже прикро, що зовсім небагато людей також володіють такими якостями. Постійно виділяю гроші в ужгородський притулок, а також сортую сміття, дохід з якого надсилають на корм тваринам. Маю просту, але корисну звичку – не викидати їжу, а виносити її на вулицю і годувати собак та кішок. А також постійно підписую тематичні петиції – до чого закликаю і вас. Я впевнена, якщо людина хоче допомогти – вона знайде будь-який спосіб. Щоб популяризувати заходи із захисту наших менших друзів в Іршаві, я б радила розпочати зі шкіл, бо все починається змалечку, потрібно прививати діткам любов до тварин. Хоча б раз на семестр возити школярів у притулки».
У Тані дуже хороша і благородна мрія в житті – створити власну організацію і разом з однодумця- ми облаштувати місце для всіх обездолених котів і собак. Сподіваюся, що їй це, все ж таки, колись вдасться, бо таке пристанище у нас обов’язково має бути. Як говорив Л.М. Толстой: «Суспільство, яке погано ставиться до тварин, завжди буде бідним і злочинним». Так давайте змінювати на краще себе і світ навколо. Якби ж кожен задумався над цією проблемою і вніс свою частку у благородну справу підтримки нужденних тварин… Як то кажуть, маленька допомога краща за велике співчуття. Звичайно, неможливо врятувати всіх, але якщо ви зробите щось хороше хоча б для однієї тварини, ви вже врятуєте ціле життя. Це не потребує багато часу або великих фінансових затрат. Щоб допомагати, не обов’язково бути багатим, досить бути добрим.
Богдана РЯБЕЦЬ
