Версія для друку Версія для друку

Як політики народ дурять

Рівно чотири роки тому, 11 серпня 2017 року, у соцмережі набула розголосу інформація про те, що в Іршаві, після тривалої перерви, відкрився туристичний рейс з ретро-паровозом ГР-280, який курсуватиме Боржавською вузькоколійкою, відомою в народі як «Анця Кушницька». Вагомості події додало те, що про це подбав сам тодішній голова облдержадміністрації Геннадій Москаль.
Планувалося, що паровоз регулярно долатиме маршрут з Іршави у Виноградово, тим самим приверне увагу туристів не тільки Закарпаття і України, а й західних країн, адже вузькоколійка введена в експлуатацію далекого 1908 року. До сьогоднішнього дня збереглося чимало цікавих раритетних об’єктів, які були зведені ще за часів Австро – Угорщини.Перед тим в місті над Іршавкою побували залізничники з Англії, Угорщини, Словаччини і Чехії, які раділи за нас, що ми зберегли вузькоколійку, бо на Заході вона використовується із туристичною метою, дає не тільки прибутки, а й служить місцем для відпочинку.
Подію відзначили помпезно. На залізничній станції із самого ранку грав духовий оркестр, линули пісні учасників художньої самодіяльності районного будинку культури, із піднесеним настроєм прийшли запрошені на святкування відкриття туристичного маршруту.Авжеж, напевне, багатьох брала цікавість: як виглядає ретро-паровоз, скільки буде вагонів, як розпочнеться надзвичайно важлива подія, про яку напередодні стільки розповідалося в соцмережі.
Повсідалися перші пасажири у вагони (серед них було багато дітей), гучно засвистів гудок і паровоз повільно зрушив з місця…подався в напрямку Сільця.
Це видовище відбувалося під прицільною увагою тележурналістів, цоканням фотоапаратів газетярів і вже того ж дня матеріали, мов гриби після дощу, з’явилися у соціальних мережах. Та на тому все і закінчилося. Пройшов день, другий, третій, а поїзд так і не з’являвся ні в Іршаві, ні у Виноградові. Куди він подівся, ніхто не знає дотепер.
А недавно з’явилася інформація про те, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 червня 2021 року №613 за підписом прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, державне майно, закріплене за акціонерним товариством «Укрзалізниця» на праві господарського відання, а саме: дільниця колії Іршава – Приборжавське, яка знаходиться на балансі ВСП «Хустська дистанція колії», підлягає списанню, тобто демонтуванню частини вузькоколійки. Звісно, після цього в пресі знявся шквал критики і влада поспішила «зробити висновки». І в засобах масової інформації з’явилася чергова інформація про те, що після переговорів із керівництвом «Укрзалізниці» голова Закарпатської обласної ради Олексій Петров зазначив, що наразі йдуть перемовини про передачу колії на баланс області, а згодом – територіальних громад. «Наша мета, – зазначив він, – пасажирсько-туристична експлуатація Боржавської вузькоколійки від Берегова до Кушниці».
Отже, нас знову годують обіцянками. А обіцянка – цяцянка… На моїй пам’яті уже не одна влада запевняла відродити Боржавську вузькоколійку. А ТзОВ «Санаторій «Боржава» навіть пообіцяло посприяти коштами в реанімуванні вузькоколійки та історико-архітектурних пам’яток як туристичних об’єктів Довгого. Плани були грандіозні! Тільки коли вже настануть ті часи? І чи настануть вони взагалі? А знаєте чому? Бо збитки «Укрзалізниці» у 2020 році склали майже 12 млрд грн.Чи знайдуться за таких умов кошти для того, щоб відродити «Анцю Кушницьку»?
Наразі пригадалося, коли «візитери» із Луганська ,без згоди місцевої влади, взялися за демонтаж рейок у Довгому. Ситуація й справді була загрозливою. Викликано це було тим, що без згоди територіальної громади на аукціоні регіональне відділення Фонду держмайна України виставило на продаж 15 кілометрів вузькоколійки на відрізку Приборжавське – Кушниця. Купила її якась Анна Світлична із Луганська. Було вже знято 10 рейок. Тільки завдяки тодішньому голові районної ради Станіславу Сухану та депутатів райради, а також голови райдержадміністрації Віктора Феєра вакханалію вдалося припинити.Треба дати тодішнім керівникам району та обранцям народу належне: вони відчували відповідальність за долю вузькоколійки і оперативно взялися за липкоруких.
Старожили Іршавщини добре пам’ятають ті часи, коли вони щодня добиралися на роботу в ПАТ «Приборжавське заводоуправління будматеріалів» та на підприємства м.Іршави. Звісно, ті часи не порівняти із сьогоднішніми – свого часу жителі Кушниці, Броньки, Сухої, Довгого працювали на заводі «Іршавремверстат», Іршавській меблевій фабриці, винзаводі, промкомбінаті облспоживспілки, ПАТ «Іршавський абразивний завод», у райсільгосптехніці, «Сільгоспхімії» та в держустановах району.
Послугами вузькоколійки користувалася і шахта «Ільницька». Вугілля відправляли спочатку на залізничну станцію в Іршаву, а потім звідси перевантажували на автотранспорт, і вже звідси доставляли у найвіддаленіші куточки Закарпаття.
– Зважаючи на теперішні часи, – розповідає підприємець с.Кушниця Михайло Дочинець, – вузькоколійку можна використовувати з туристичною метою. Часто показують по телевізору Швецію, Швейцарію, Англію, Чехію, Словаччину, де послугами залізниці користуються дотепер і вона у них не є збитковою, а навпаки – приносить прибутки. А наш край сам Бог велів перетворити на туристично-рекреаційну зону. У Кушниці є чимало знакових місць. Зокрема, тут жила і працювала відома німецькомовна поетеса Ольга Рішаві. Свого часу до неї навідувався лауреат Шевченківської премії Петро Скунць та відомі письменники Микола Матола, Василь Вароді, Василь Вовчок, Василь Кохан, Іван Чендей.Уже давно ведеться мова про те, щоб в школі створити літературний музей поетеси. Сюди б охоче з’їжджався літературний бомонд з Німеччини, Чехії, Угорщини і Словаччини, бо саме у цих європейських країнах свого часу видавалися її твори.
Останнім часом завирувало життя в Довжанському замку. Недавно тут проводився культурний марафон «Не забуваючи минуле, погляд у майбутнє». Організатори заходу – Довжанська територіальна громада, Закарпатська обласна держадміністрація та Закарпатська обласна рада. Урочистості були приурочені 30-річчю Незалежності України. Присутні, а їх зібралося чимало, мали можливість зустрітися із відомими закарпатськими художниками, ознайомитися із їх творчими роботами, а також послухати виступи іменитих окремих виконавців та колективів художньої самодіяльності. Наразі мова ведеться про те, щоб відродити колишню літню резиденцію графів Телекі. Замок повинен стати окрасою села, в якому свого часу жив і творив автор закарпатського гімну «Верховино, мати моя» Михайло Машкін.
А що вже казати про Білки! Тут встановлено пам’ятники січовим стрільцям, всесвітньо відомому силачу Івану Фірцаку-Кротону та двічі Герою соцпраці, прославленому кукурудзоводу Юрію Пітрі. У селі створено десятки сімейних музеїв, про історію Білок написано книги. Тут народилися відомі журналісти Олександр Сенинець і Юлія Зейкан, народний артист України Степан Гіга.
…Якби і справді вдалося відродити вузькоколійку, життя на Іршавщині значно б пожвавішало, до нас зачастили б туристи із найвіддаленіших куточків не тільки України, а із-за кордону. Треба лише, щоб «Укрзалізниця» не забувала про відродження «Анці Кушницької», яка вже вписала свою сторінку в історію Срібної Землі. Охочих помандрувати Боржавською вузькоколійкою чимало.

Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар