Версія для друку Версія для друку

Іршавські краєвиди: безхатьки «прикрашають» центр міста

Уже неодноразово натрапляю на висловлювання обурених місцевих жителів в соцмережах. Важко з ними не погодитися, коли кожного дня бачиш таку картину на власні очі. Лавочки на самій центральній площі, прохід до паспортного, сквер Ілошваїв і не тільки – стали пристанищем для безхатьків. Така собі атракція для туристів та гостей міста, називається пройдися маршрутом так, щоб не спинили з проханням дати гроші, або ще краще – не облаяли.

Ближні кафе теж не мало страждають. За обідню перерву до тебе можуть підійти до трьох людей ромської національності. Тут вибір не великий, або давай, що просять, або спокійно випити кави не вдасться, бо можуть і пригрозитися вдарити тарілкою (яку носять, щоб складати назбиране) чи плюнути в напій. Ніхто з нас не знає чому саме та чи інша людина опинилася на вулиці, проте у всьому мають бути розумні межі. Бо коли з дня в день бачиш, як ті ж особи спочатку просять, а потім витрачають кошти на алкоголь замість їжі, то бажання домомогти вмить зникає.

Хоча можу навести й один протилежний приклад. Напевно багато хто знає німого чоловіка, який продає церковні календарі, браслети і тому подібне. Ні разу не бачила від нього проявів агресії, людина завжди акуратна, приємна, а найголовніше – не зважаючи на вади, працює. У мене самої вже є не одна куплена річ від нього вдома, однак інші особи чомусь сформували до себе глибоку відразу. Мабуть, все ж таки, через свою поведінку… Цей чоловік є хорошим прикладом того, що все можна змінити. Головне – бажання. Чому говорю про бажання? Бо з розповідей очевидців чула, що багатьом з місцевих безхатьків пропонували притулок, їх годують в «Червоному хресті», виплачують пенсії по інвалідності. Але через декілька днів такого соціального життя, вони знов пове

ртаються в улюблений сквер. Крім того, центральні ландшафти дуже гарно замінюють їм ще й вбиральню. Хоча куди їм ще ходити, адже елементарні біотуалети у нас не передбачені. На жаль, з часом нічого не міняється. Лише з‘являються нові лиця… Так нещодавно жителька Набережної поділилася світлинами безпритульного, який місцем для відпочинку обрав собі зону з мусорними баками.  При чому, сам чоловік каже, що він хворий на туберкульоз.

З усього вищесказаного виникає лише одне питання: коли це закінчиться? Коли центр Іршави почне радувати гостей і жителів міста гарною архітектурою і зеленими ландшафтами, а не відлякувати нетверезими безпритульними? Розумію, що таку проблему вирішити не так вже й легко, проте, якщо нічого не робити, то покращень явно очікувати не доведеться.

Богдана РЯБЕЦЬ

Ваш отзыв

Ваш коментар