Версія для друку Версія для друку

НЕПЕРЕСІЧНА ОСОБИСТІСТЬ, ІСТОРИК І НАУКОВЕЦЬ

…А мені він пригадується таким же юним, сповненим сил і енергії,добрим і щирим, наполегливим і завзятим, бадьорим і життєрадісним, який із повагою ставився до однокласників і вчителів, завжди був у вирі життя, умів долати життєві труднощі і перепони. Брав активну участь у шкільних конкурсах і олімпіадах, де неодноразово ставав переможцем, виступав у колективах художньої самодіяльності, наполегливо займався спортом. Із усіх шкільних предметів найбільше любив історію. Його улюбленим вчителем був директор Загатської середньої школи Ю.І.Лендєл. Незважаючи на те, що батько, Іван Іванович, був головою колгоспу «Верховина», а мама, Маргарита Юріївна, вчителькою початкових класів, він залюбки товаришував із однокласниками. Не цурався їх і коли вже став відомим істориком та науковцем. Міг запросити на чашку кави, охоче ділився своїми думками і враженнями про ту чи іншу життєву подію.
Наші дороги розійшлися у десятому класі, коли Володимир Галас вступив на історичний факультет
Ужгородського державного університету, а його батько, Іван Іванович, став першим секретарем Іршавського
райкому партії. Володимир Галас із тих пір залишився в обласному центрі, додому до батьків навідувався хіба що у вихідні. При зустрічі в Іршаві чи Ужгороді подовгу вів мову про своє життя. Радів за успіхи коли-шніх однокласників. Здобувши вищу освіту, почав працювати на історичному факультеті. У 1983 році вступив до аспірантури історичного факультету, де навчався до 1986 року та захистив кандидатську дис-ертацію. Трудову діяльність розпочав у листопаді 1980 року вчителем історії Іршавської середньої школи №1. Згодом працював завідувачем кабінету історії КПРС Ужгородського університету (1981-1983 р.р.). Після
закінчення аспірантури – асистент (1987-1991 р.р.) та доцент (1991 р.) кафедри політичної історії. У 1991-1993 р.р. – доцент кафедри історії України. З вересня 1993 р.− доцент кафедри історії та теорії держави і права.
Викладав нормативні курси: «Політична історія ХХ ст.», «Історія України», «Історія вчень про державу і право», «Філософія права». Із 1987 до 1991 року В.І.Галас здійснював педагогічну діяльність на різних кафе-драх історичного факультету. Водночас долучався до формування юридичного факультету, де паралельно почав здобувати другу освіту. Із того часу працював доцентом кафедри теорії та історії, держави і права, яку
очолив у 2019 року. −Сфера його наукових інтересів лежала переважно у площині філософії права, − каже брат Володимира Іван Іванович, який довгий час працював вчителем біології Іршавського ліцею. Сукупно
його наукова спадщина налічує понад 30 наукових та навчально-методичних праць. …26 липня Володимира
Івановича не стало. Він пішов із життя у розквіті своїх творчих сил, підкріплених філософією свого власного
життя, філософією глибоких наукових знань, які понад чотири десятиліття передавав тим, хто був з ним поруч і, насамперед, молодим людям – студентам. Будучи великим оптимістом, за своєю духовною суттю, В.І.Галас глибоко вірив у краще і справедливе життя. Ця його віра була не ілюзорною, а будувалась на конкретних його вчинках як науковця, а в останні роки і як завідувача кафедри. Жаль, що його вже немає
серед нас…

Василь ШКІРЯ,
випускник Загатської СШ
1975 року.

Ваш отзыв

Ваш коментар