Версія для друку Версія для друку

У В’єтнамі до сих пір їдять собак?

Так звучало одне з моїх питань до Лілії Вуови, у якої батько в’єтнамець, а мама іршавчанка. Дівчина за свої 26 років встигла пожити як в Україні, Чехії так і у В’єтнамі, тому може багато чого розповісти про цю азійську країну. І, до речі, так, собак там до сих пір їдять, але нелегально.
На південний схід, у столицю Ханой, Лілія поїхала з метою навчання на спеціальності міжнародні відносини, маючи вже маленького синочка: «Я була в шоці від їхнього менталітету. В’єтнамці дуже наївні, дитинкуваті, емоційні. Проте й дуже відкриті, завжди готові прийти на допомогу».
Як і будь-яка азійська мова, в’єтнамська також дуже важка. Проте у дівчини не виникало потреби вільно нею володіти. У садочках, школах, вишах розмовляють англійською, на що посприяла і велика кількість іноземців в країні. Займалася тим, що набирала групи людей і вчила їх хореографії. Згодом така робота перестала приносити задоволення і дівчина вирішила рухатися далі. Тут Лілії вдалося створити власний бізнес – відкрити магазин одягу з європейськими розмірами. Місцеві жителі досить низькі зростом, тому іноземцям важче знайти собі підходящі речі. У минулому ж році довелося припинити діяльність через карантин.
«Там всюди дуже великий контраст: або занадто бідні райони, або вже надсучасні багатоповерхівки. Серед людей також нема такого поняття, як середній клас, одні живуть у злиднях – інші в розкоші. У місті дуже великий рух. Там немає такого, щоб на вулиці була тиша. У столиці проживає 9 млн. людей, тому всі постійно кудись йдуть, їдуть. Основний транспорт – мопед. При чому правил дорожнього руху тут ніхто не дотримаується, хто перший встиг – той і їде. Спочатку такий ритм мені подобався, але потім це стало однією з причин, чому я хотіла поїхати геть. Повітря тут також дуже брудне, багато людей ходять в масках, бо важко дихати», – каже Лілія.
У В’єтнамі немає чіткого поділу на пори року. Через підвищену вологість, жара переноситься набагато важче, ніж в Україні. Оскільки жителі звикли до тепла, взимку, коли на вулиці +15 градусів, вони одягаються в куртки й шапки. Основна їжа в’єтнамців – рис і лапша, а також багато овочів і фруктів.
Державна медицина у азійській країні не на найвищому рівні, проте існує ряд приватних професійних клінік. Жителі часто користуються і нетрадиційними методами лікування, вірять у різні потойбічні сили. Релігія відіграє важливу роль в житті азійців. На свята біля пагод (прим. Буддиський храм) збираються величезні черги, щоб віддати данину Богу чи якомусь духу. Дівчина розповідає, що одного разу на власні очі бачила шаманський ритуал, де вселяли душу померлого в жінку, щоб родина могла з ним поспілкуватися.
В’єтнам у наш час стає все більш популярний, сюди їздять тисячі туристів, багато з яких залишається назавжди. От і для Лілії це був цікавий досвід, який подарував їй багато нових знайомств. Проте для комфортного життя з дітьми обрала, все ж таки, Україну.

Богдана РЯБЕЦЬ

Ваш отзыв

Ваш коментар