Версія для друку Версія для друку

Громада Імстичова помолилася за добру долю педагогічного та учнівського колективів незаконно закритої місцевої допоміжної школи-інтернату

Публікація статті М. Ціцака «Над прірвою…» в минулому номері нашого видання викликало неоднозначні судження, але загальний їх характер такий: всі акценти проблеми життєдіяльності Імстичівської допоміжної школи-інтернату автор виклав правильно, аргументовано й сміливо. Люди переживають не тільки за долю 43-х звільнених працівників школи, а й за тих дітей, яких теперішня влада позбавила майбутнього.
Недільного дня, 25 липня, після завершення Святої Літургії, прихожани Імстичівського храму Різдва Пресвятої Богородиці разом із священниками о. Петром Канайлом та о. Петром Зейканом здійснили молитву-прохання до Богоматері за добру долю незаконно звільнених працівників школи та залишених можливості продовжувати навчання учнів. А ще в цій молитві витала надія, що особи, названі в публікації М. Ціцака знайдуть у собі мужність, будуть справді державними мужами, а не представниками «удільних князівств», доб’ються того, що обездолених учителів та учнів на нашій Іршавщині (чи то Хустщині) не буде.

Вл. інф.

P.S.
Доля Імстичівського спеціалізованого навчального закладу продовжує турбувати широке коло наших земляків. Частина із них, правда, відгукується на публікації «Нового життя» через соціальні мережі, але, як у народі говорять, «лиш би на хосен».
Valerij Kohutich
Правдиво написано, файно. Айбо що там ревати за якимось інтернатом, райлікарнею та Іршавським районом вцілому з його стотисячним населенням. <…>
Денис Добра
Автор статті, до слова, в час <розквіту> соціалізму зробив карєру заступника голови Іршавської РДА –це так визначалася посада редактора вашої газети. І в мене питання – що він зробив за своє життя, будучи вхожий в коридори влади, щоб змінити ситуацію в його рідному селі??? <…>
Кожному своє:
Валерію Юрійовичу колись діти в тому ж таки інтернаті, підлітки сказали фразу «менше народу – більше кислороду».
А пану Денисові Добрі не гріх би згадати, що він був певний час і депутатом двох скликань Іршавської районної ради і штатним працівником апарату того ж таки виборного органу. Що ж стосується п.Ціцака, вірніше його кар’єри, то редактором його одноголосно обрав колектив районки, і тільки через десять років, якщо не більше, Кабмін своєю постановою прирівняв зарплати творчих працівників ЗМІ до відповідних посадових окладів у органах виконавчої влади відповідного рівня.
Зауважте, всіх!
І без відповідних повноважень
/цитати надруковані зі збереженням стилістики і орфографії авторів/

Ваш отзыв

Ваш коментар