- Нове життя - https://nz-ir.com -

Франція очима іршавчанина: чи все так солодко в романтичній країні?

Рівень життя в Франції завжди вважався одним з найвищих, крім того сильно приваблюють м’ягкий і комфортний клімат, красиві і різнобарвні пейзажі. Багато мігрантів сподіваються знайти тут стабільний заробіток, а хтось просто захоплюється вишуканим вином, ексклюзивною кухнею і високою модою. Проте це зовсім інший світ зі своїми законами, звичками, традиціями, ставленням до іноземців та цінностями. Одна справа – книги, телебачення, інтернет, а от особисті враження не зрівняєш ні з чим. Яка ж вона реальна Франція? Розповідає 24-річний іршачанин Дмитро Демидів.
«Робота вдома не «світила» жодними перспективами»
У Францію поїхав майже відразу після закінчення навчання (прим. Дмитро навчався в ПНУ ім. Василя Стефаника на факультеті фізичного виховання та спорту), а саме восени 2018 року. Спонукали мене до цієї поїздки, як і більшість емігрантів, гроші, а саме – їх відсутність. Робота вдома не «світила» жодними перспективами, зарплати вистачало, хіба що, на товари першої необхідності, а потреби так і залишались не закритими. Зараз я проживаю в Парижі, звичайно не в самому центрі, не осилив би фінансово, а в Романвілі. Це можна зрівняти з тим, якби умовно площа в центрі Іршави була центром Парижу, то я б проживав десь на початку Набережної, але, повірте, хоч відстань і не значна – краєвид за вікном відрізняється кардинально.
Вартість поїздки до Франції, або скільки грошей треба мати з собою в кишені
На сьогоднішній день на дорогу прийдеться витратити від 150 до 200 євро. Щодо житла, то студія 10-12 квадратних метрів в центрі буде вартувати орієнтовно 750 євро. У другій-третій зоні можна зняти двокімнатну квартиру за 800-900 євро. На мою думку, це значно краще першого варіанта. Тим паче, що ці зони охоплює метро, тож добратись до центральної частини міста можна за 20 хв. На харчування піде близько 200-250 євро (якщо готувати вдома), ну і проїзд в громадському транспорті ще 75 євро, в його вартість включені всі автобуси, трамваї, метро і поїзда в Іль-де-Франс, умовно в Паризькій області.
Тож загалом витрати в місяць за умови, що ви будете знімати житло разом з кимось, будуть становити від 650 до 1000 євро, все залежить від вашого вміння та бажання економити.
Адаптація і расизм по відношенню до українців
Щодо сприйняття в оточенні, напевно, здебільшого все було нормально, але є дещо, що дійсно мене здивувало. У державних установах, банках, поліції, я зіткнувся з расизмом, а ще він був тільки зі сторони чорношкірих жінок. Зустрічався я з ним більше як в 70% випадків контакту з даними особами, доходило до такого, що мене просто відмовлялись обслуговувати, опираючись на те, що «це не твоя країна і, взагалі, чому ти сюди приїхав». Довгий час були проблеми з адаптацією, але всі вони впирались в незнання мови.
Мовний бар’єр, як ще одна перешкода на шляху
Приїхав я сюди з абсолютною відсутністю знань мови, і це було пекло… Мова дуже важка. Перекладач в більшості випадків не рятував, і цьому є дуже просте пояснення: французи використовують відмінні від наших формулювання прохань, пропозицій, питань. Можеш ти перекласти все дослівно і правильно, а у відповідь побачиш обурення або непорозуміння на обличчі співрозмовника. Більш-менш почав розмовляти на другий рік перебування тут, з якого боку не подивись, а мова неймовірно важка, принаймні в порівнянні з тією ж англійською.
Про характер та звички французів
Як на мене, то вони такі ж люди, як і всюди по Європі. Можу тільки підмітити одну річ, яка мене доволі сильно дивує – це їхня соціальна пасивність, коли щось відбувається прямо перед ними, на їх очах, і якась неймовірна колективна участь в чомусь глобальному, якщо щось в державному устрої їх не влаштовує. До прикладу, вони можуть мовчки стояти, коли хтось вибиває чужі двері або когось б’ють. З іншого боку в 2019 році майже на два місяці зупинився увесь громадський транспорт в Парижі, це було викликано тим, що людей не задовольняла їх заробітна платня, а підняти її відмовились, натомість на роботу не вийшов жоден працівник, допоки зарплату не було збільшено. Ви тільки задумайтесь, майже 11-ти мільйонний мегаполіс було паралізовано, ось це я розумію бажання, щоб твою працю поважали.
Аналогічний приклад можу навести з фермерами, яким хотіли підняти податковий відсоток, і які перекрили всі автомагістралі. Або «жовті жилети» в 2018 році, які показали, як потрібно боротися з підвищенням цін на продукти, бензин, підняттям податків та застою зарплат. Кожного тижня, з п’ятниці по неділю, на вулиці виходило сотні тисяч людей і перетворювали Париж в зону бойових дій, допоки вимоги не були виконані. Напевно, не завадило б і нам навчитись цього від французів.
Ну і що ще дуже кидається в очі, так це те, що в них гіпертрофована ввічливість, такі слова як «мені шкода», «вибачте», «перепрошую», «будь ласка» і «дякую» в реченнях зустрічаються частіше, як в українця слова паразити.
Фактами про Париж
– неймовірна транспортна інфраструктура, тут без проблем можна потрапити в будь-яку точку не напружуючись;
– хорошу каву можна купити буквально на кожному кроці. Не знайдеш такого місця, щоб в радіусі 50 метрів не можна було б випити кави з круасаном (до речі, дуже смачним, ніде більш таких не їв) і по дуже приємній ціні – близько одного євро.
– дуже багато поліції, воєнних і, навіть, охоронці в метро ходять по чотири персони, двоє з яких з автоматами. Такої кількості людей в формі не зустрічав ні в Чехії, ні в Німеччині.
– дуже багато приїжджих, переважно з Африки та сходу, думаю, французів в Парижі від сили 30-40%.
– дуже багато безхатьків, десятки тисяч, на кожній станції метро, майже в кожній локації центральної частини міста.
Цей факт, напевно, відноситься до безхатьків, але запишу його окремо. Тут можна отримати хороший одяг, спальник, палатку та харчування повністю безкоштовно в спеціалізованих пунктах. Також тут можна отримати безкоштовне медичне страхування, за умов, що віза прострочена мінімум на 3 місяці. А ще допомогу з житлом, якщо в тебе є діти, а доходів не вистачає. Тобі можуть надати соціальне житло, або сплачувати за тебе половину вартості твого, навіть, якщо ти тут нелегал.
Ціни і зарплати
На багато товарів ціни навіть нижче ніж в Україні, звичайно, якщо знаєш, що і де купляти. Так, наприклад, черешня в магазині може коштувати 25 євро за кілограм, а на базарі – 2. Але переважно в супермаркеті на все доволі приємні ціни, а якщо зрівняти їх із зарплатою, то вони взагалі смішні. Як на мене то дохід доволі таки високий, середня зарплата на будівництві – 2000-2500 євро, хороший спеціаліст має більше 3000.
Про французьку медицину
Тут дивлячись з чим порівнювати, напевно до Ізраїлю чи Швейцарії, Франції ще далеко, але загалом все доволі на високому рівні. Хоча і є деякі нюанси, наприклад, це вартість обстеження і стаціонарного лікування. За умови відсутності страхування одна доба в клініці обійдеться в 1200-1500 євро, виклик швидкої близько 400, елементарні аналізи також обійдуться в круглу суму. Не дивлячись на це, отримати безкоштовне соціальне страхування може майже будь-яка людина, у крайньому випадку оформити стандартне медичне страхування обійдеться всього в 40 євро на місяць.
На завершення питаю у Дмитра: «Чи хотів би ти назавжди залишитися у Франції?» – «Ні, для мене це тільки місце заробітку. Я не бачу себе тут на постійній основі, я не хочу ростити тут дітей, не хочу зустріти тут старість». Чи залишатися в Україні, чи їхати за кордон – особистий вибір кожного. Проте рідне місце, батьківський будинок залишається з нами в пам’яті назавжди, і ніякі вишукані французькі парфуми не зрівняються з ароматом домашнього маминого пирога.

Розмову вела
Богдана Рябець