Версія для друку Версія для друку

Українські ювілеї з присмаком гіркоти для простого народу

У цьому році українці відсвяткували 25-ту річницю прийняття Конституції та відзначать 30-ту річницю Незалежності країни. В Основному Законі зафіксовані права і обов`язки громадян, які в останні роки помітно порушуються. Це зауважили двоє основних авторів діючої Конституції юрист Віктор Шишкін і правозахисник Степан Хмара на урочистостях у Верховній Раді, одягнувши замість костюмів майки з текстом, що гласив недотримання Конституції теперішніми правителями держави. Політолог Бортнік на одному з телеканалів заявив, що сьогодні ми святкуємо 25 років невиконання Конституції України.
Короткими штрихами означимо історичні віхи: від Горбачовської «перебудови соціалістичного суспільства» – до розпаду СРСР, та незалежності України, теперішній економічний і політичний стан в Україні та розшарування суспільства. Також звернемо увагу на недавно прийняті закони про продаж землі та нульову декларацію, закон про олігархів, які будоражать суспільство.
Не можу не відзначити багато позитивних змін в Україні, однак більше зверну увагу на недоліки.
Пригадаємо, що вже за президенства Л.Кучми, після здобуття Незалежності у великих обласних центрах злодійські общаки ставали стартовим капіталом для майбутніх олігархів, контрабандисти і митники також не пасли задніх. Нечисті на руку високопосадовці при владі, що брали хабарі, також мали стартовий капітал для ваучерної приватизації великих і прибуткових підприємств. Пізніше ці новоспечені олігархи провели у Верховну Раду своїх ставлеників, які допомогли їм прихватизувати за безцінь основні рудники та металургію України.
Прийшовши до влади, пізніше уже партії призначали за квотою своїх високопосадовців на «хлібні» посади. Тож хабарі з провінції, до прикладу, за дозвіл на оренду землі під автозаправки, кемпінги, чи приватизацію за безцінь промислових об`єктів тощо, а це доволі значні суми у валюті, направлялись ніби у партійні каси і підгодовували депутатів, однак доволі значна частина грошей осідала у керманичів.
Новоспечені олігархи проплачували депутатам у конвертах лояльність при прийнятті лобістських законів, що сприяли їх бізнесу з мінімальними податками та відрахуваннями в бюджет. Проплачували високопосадовців різних міністерств для сприяння їх бізнесу і мінімізації податків. Тож ставши власниками меткомбінатів, ГОКів (Росія багата на газ, а Україна на руду, яку після збагачення відправляли на експорт) газових родовищ збагачувались, як на дріжджах.
При цьому у народу складалося враження, що деякі керівники правоохоронних і фіскальних органів одержували зарплату не лише у держави, а й від олігархів. Саме вони закрили очі на безлад, ЩО ПРИВІВ ДО ВАЖКОГО економічного СТАНУ України та Помаранчевого майдану.
Однак народ у виборі президента Порошенка вкотре помилився. Тож у 2019 р. народ своєю більшістю проголосував за партію Зеленського, ­з надією, що нарешті прийде соціальна справедливість і в багатій Україні не буде бідних. Однак не так сталося, як гадалося.
Пам`ятаємо часи, коли українські міністерства підписували контракти на мільйони доларів, Укрзалізниця будувала під керівництвом Кирпи залізниці і вокзали в Лівії.
Тепер же ми доґаздувались до того, що «велике будівництво» – ремонт українських доріг – проводять турецькі та американські фірми, причому останні без тендерів. На 10 млрд. грн. Як відмітив на одному із ток-шоу колишній депутат ВР Є.Мураєв: «За такі гроші можна було в Україні створити цілу будівельну галузь і вигравати тендери за кордоном (30.06.21 19.30 ТБ Україна 24. Хард з Влащенко) і не падати на коліна перед МВФ».
Адже Україна багата корисними копалинами. До прикладу, експорт з України збагаченої руди приватними холдингами, коли ціни на світових ринках найвищі, за словами Дубінського, оцінюють у 80 мільярдів доларів. Податки в українську казну мізерні. Тож наведіть порядок в економіці. Таке господарювання радянські ідеологи та українські «буржуазні націоналісти» назвали би неоколоніальним.
За словами Г.Лероса «зелені» також поповнюють свою партійну касу. Приклад наслідування «попередніков» – поганий для суспільства, а невиконання «зеленими» передвиборчих обіцянок і нехтування конституцією де записано, що Україна – соціальна держава, а пенсії – мізерні.
Коротко також розглянемо окремі аспекти недавніх законів, які хвилюють суспільство. А саме «Закон про продаж землі», який приймався в ковідну ніч. Він вступив в силу з липня цього року, Закон «про олігархів» та «Закон № 5153 «Про добровільне декларування доходів громадян» – т.з нульова декларація, яка, за словами Ю.Тимошенко, знищує малий та середній бізнес України. Тож на мою думку, замість купівлі української землі, вони будуть у банках займати гроші на погашення комунальних платежів, та платити 5% від ринкової ціни майнових статків. Тож «слуги», приймаючи такі закони, виконали своє зобов’язання перед МВФ.
Напрошується висновок, що фермери, бачачи несправедливість і не маючи коштів, не зможуть купити землю. Тож для міжнародних олігархів і спекулянтів «зелена» більшість розчистила шлях цим «законом про продажу землі» лобіювали великі агрохолдинги, адже вони як орендатори мають першочергове право на викуп землі, крім того, у них є надлишок коштів для купівлі землі. Чому нам не повернути добру радянську практику для агрохолдингів про випуск продукції на 100 га сільськогосподарських угідь, а це дало б розвиток і тваринництва на селі і збільшило б зайнятість і зарплати селянам.

Вже зараз тисячами гектарів української землі володіє Пенсійний фонд США, агрохолдінг «Мрія» купила Саудівська Аравія, цей інтернаціональний список можна продовжувати.
Ринок землі і великий інтерес зарубіжних бізнесменів. Наші заробітчани ще три роки тому відмітили бажання навіть дрібних бізнесменів в Швейцарії, Італії, не говорячи вже про Ізраїль здобути навіть через фіктивні шлюби документи (купити) українське громадянство для скупки української землі. З телепередач бачимо збільшення єврейської громади м. Умані за рахунок емігрантів з Ізраїлю, що вже говорити про різні схеми і прогалини в українському законодавстві, якими міжнародні спекулянти будуть користуватися.
Однак «зелені» депутати та український уряд знають, що за даними ООН через зміну клімату і потепління щороку світ втрачає 146 млн.га сільськогосподарських земель. Навіть південні області України через потепління потребують зрошувальних систем. Зараз на світових ринках відмічається рекордне зростання цін на сільгосппродукцію. Тож українські чорноземи стають безцінним багатством України і не дай Боже їх продати іноземцям, які можуть зняти чорнозем і добувати корисні копалини.
Бо ж може статися так як в Аргентині, що за вказівкою МВФ невдало провела у себе земельну реформу, у результаті чого села майже зникли, а їх жителі залишилися без землі, бідують і блукають в пошуках роботи і живуть в трущобах навколо великих аргентинських міст.
Зараз демографічні показники України дуже погані, коли стрімко впала народжуваність дітей, в рік через смертність і міграцію з країни зникає до 300 тис. жителів. Невже наші села через погані закони про землю настигне доля аргентинських сіл.
Повернемось до недавніх питань, які хвилюють українське суспільство. ВР прийняла закони про декларування депутатів і держслужбовців з мільйонними статками, які не будуть платити відсотки в бюджет. Також прирівнявши олігархів, які мають мільйони в офшорах, які внаслідок ваучерної приватизації обікрали український народ, надавши пільги олігархам 5% від ринкової ціни майнових статків. Повинно ж бути по справедливості, де олігархи мають сплатити не менше 20%.
А де ж справедливість перед своїм народом?
Одначе повернемось на Закарпаття. До прикладу, кушницький радгосп «Кук» та НДІ господарство в с. Бакта на Берегівщині та ще низка закарпатських радгоспів, що підпорядковані Києву, залишаться в резерві держави з невизначеним майбутнім. Завдяки невтомній праці на своїй землі та сприятливих ринкових умов для реалізації їхньої продукції, жителі Заріччя та інших закарпатських сіл показують приклад для всієї України, що земля наша годувальниця, а його жителі заможні фермери. Тож земля безцінна. Незважаючи на те, що за програмою «Надання кредитів фермерським господарствам» у 2020 році, фермери Закарпаття отримали найменше в Україні фінансової допомоги.
У фільмі «Заріччя – парникова долина» авторка Маровді відзначила аполітичність жителів. А випускники місцевої школи не хочуть здобувати (за порадою батьків) вищу освіту, хоча б, сільськогосподарську чи харчову, повязану з реалізацією своєї продукції, мовляв, на капусті ми заробимо більше. Слава Богу, що вони вже кілька десятиліть мають попит на свою капусту та іншу городину. Однак з відкриттям ринку землі, коли через рік на українські чорноземи прийде потужна іноземна технологія по вирощуванню на поливних землях на одному полі до трьох урожаїв салату, де механізовано на 85% весь цикл від посадки, поливу та зрізання зелені вище землі і без посадки одержати з того ж кореня наступний урожай, з наступним вивезенням на пакувальні підприємства з машинною промивкою і зважуванням по 300 гр. в пакети для великих супермаркетів. Це на 40% знизить попит на зарічанську капусту. Крім того землероби-аграрії з Заліщиків на Тернопільщині та інших областей можуть створити на українському ринку конкуренцію зарічанам. Тож їм доведеться перекваліфіковуватися. Всі пам’ятають як при СРСР у 80-і роки хапали з України всю сільгосппродукцію. Однак за часів незалежності відбувся різкий спад і знищення цілих галузей народного господарства, в тому числі і деревообробної галузі Закарпаття, яка при вмілій державній податковій політиці могла б конкурувати і зараз на ринках СНГ та інших країн та бути головним фінансовим утримувачем ОТГ. Тож за моїм прогнозом жителі Заріччя в фільмі «Заріччя – парникова долина» вже через два роки не будуть аполітичні. На жаль, не всім землеробам щастить як зарічанам. До прикладу, переважна більшість мешканців села Гать займається господарством та землеробством. За їх словами, вони не хочуть шукати можливості заробітку та кращого життя за кордоном, а бажають жити та працювати вдома. Але для цього їм потрібна земля, на якій вони можуть працювати. Проте Держгеокадастр, у той час, коли за законом кожен громадянин України має право отримати два гектари землі, вже декілька років відхиляє заяви на їх отримання. Тож доведеться тепер їм викупляти землю у держави.
Політика відкритих дверей для іноземних товарів, без захисту українського виробника і незахищеність українських ринків, призвела до найгірших результатів.
Тож які висновки для миру і злагоди в українському суспільстві напрошуються?
Щодо поправок в недавні закони, які хвилюють суспільство, а саме «Закон про продаж землі», шо вступає в силу з липня цього року та «Закон №5153 «Про добровільне декларування доходів громадян» – т.з нульова декларація. По-перше:
Встановити для олігархів великих і малих ставку 20% від ринкової ціни майнових статків. І пропонувати їм оплатити на протязі одного-двох років.
Чиновники з посередніми статками за ставкою не менше 5% на протязі 3-х років, при цьому перевірити ці статки і джерела їх походження.
Малий та середній бізнес України, після виконання олігархами і чиновниками своїх зобов’язань зміг би на протязі 5-ох років сплатити 5% від ринкової ціни майнових статків.
Кошти, одержані від добровільного декларування доходів громадян спрямувати в державний земельний банк, який буде викупляти землю у громадян і великих холдингів, також ці кошти направити і в Пенсійний фонд України,та інші статті бюджету.
Такі правки пропоную внести в «Закон №5153 «Про добровільне декларування доходів громадян» та інші Закони і, можливо, після цього, це буде один з факторів соціальної справедливості та миру у суспільстві, які в своїх передвиборчих гаслах пропонували «зелені».

Василь Гецко,
архітектор

Ваш отзыв

Ваш коментар