Версія для друку Версія для друку

«Школи-інтернати» себе ще повністю не вичерпали. Вони залишаються, щоб відігравати вагому роль у вихованні дітей

Мені неодноразово доводилося побувати в Ільницькій гімназії №2 (колишня школа-інтернат), зустрічатися з її вихованцями. І щоразу переконуюся: такий заклад на Іршавщині потрібен. Тут на належному рівні організований освітній процес, діти почувають себе як вдома. До їх послуг: центр виховної роботи, комп’ютерний клас, їдальня, майстерня, спальні кімнати, кабінет психолога, бібліотека, спортивний майданчик, дві ігрові кімнати, медичний пункт, ванно-душове приміщення.
І все ж, попри це, останнім часом починає домінувати думка, що «школи-інтернати» себе уже вичерпали. Пріоритетним стає виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, в будинках сімейного типу та прийомних сім’ях.
Наша розмова – із директоркою гімназії Тетяною Володимирівною Олексій.
− Тетяно Володимирівно! Ваш трудовий стаж на одному робочому місці вимірюється довжиною в 37 літ. Протягом цього часу в освіті проходили різні реформи. Однак основне призначення гімназії (школи-інтернату) залишається таким, яким було під час її створення.
− Будемо відвертими: незважаючи на те, що надворі ХХІ вік, через матеріальні нестатки багато сімей опинилися за межею бідності. Вони просто не спроможні забезпечити нормальні умови для своїх дітей і часто спонукають їх самостійно добувати засоби для свого існування, що, звісно, загострило проблему дитячої бездоглядності, бродяжництва і жебракування. За цих складних умов, у які потрапляють певні категорії дітей, зросла соціальна роль гімназії як закладу, що забезпечує дітям більш-менш нормальні умови для життя, розвитку, виховання і навчання. Діти з неповних, проблемних та матеріально не забезпечених сімей, які у нас виховуються, здебільшого не мають належних умов для розвитку та виховання, вони емоційно бідні, з тільки їм властивими поглядами, переконаннями, вони змалку вилучені з вуличних компаній. До того ж, більшість хлопців і дівчат, які навчаються у школі, наразі не відзначаються особливою старанністю, часто пропускають уроки. А в новому колективі вони знаходять друзів, шукають з ними спільні інтереси, разом намагаються вирішити назрілі проблеми. І тут на допомогу приходять вчителі, які докладають чимало зусиль до того, щоб за нових умов відбулося і подолання комплексу недоліків у їх вихованців. Хорошого слова заслуговують досвідчені педагоги В.Ф.Вальченко, Н.В.Бондаренко, А.І.Трикур, Д.Д.Кізляк, М.В.Марковцій, Е.І.Пийтер, Л. Ю.Медвецька, Н.В. Мешко, В. Фірцак, молоді спеціалісти О.В.Малашенко, Ж.І.Луцанич, Р.І.Петриган, М.М.Граб, А.В.Гайдук.
− У зв’язку з децентралізацією перед проблемою опинилися спеціальні класи села Імстичова. Вони ввійшли до складу Білківської об’єднаної територіальної громади. Віриться, що її очільник − Василь Зейкан позитивно вирішить питання щодо подальшого їх функціонування.
− Скажу більше: наразі відбувається реорганізація інституційних закладів, де наша гімназія знаходиться на перехідному етапі. Прохання до служби в справах дітей більш досконало вивчати становище складних сімей, які потребують нашої підтримки.
Щодо роботи гімназії, то ми теж переживаємо нелегкі часи. Міський голова Віктор Андрійович Симканинець робить усе для того, щоб заклад тримався на плаву. Адже для його утримання в належному стані потрібні чималі кошти. Відрадно зазначити, що повсякчас ідуть нам назустріч волонтери Благодійного фонду «Подаруй дитині свято» та учасники щорічної акції «Купи зустріч –подаруй дитині свято» з Ужгорода, молодіжне братство ім. Іоанна Предтечі під керівництвом архімандрита Агапіта – настоятеля Свято-Іоанно-Богословського чоловічого монастиря с. Сільце, депутат Іршавської міської ради Євген Трикур та активісти села Ільниця Юрій Бундєв, Михайло Росков, Юрій Мочарко, Юрій та Роман Чернички, учнівський, батьківський та педагогічний колективи Зарічанської гімназії, Всеукраїнська організація учасників бойових дій, пекарня с. Ільниця, колектив Національного природного парку «Зачарований край», ТзОВ «Лігніт +» та багато інших людей, яким небайдужа доля вихованців закладу.
− Відомо ж, що превентивне виховання учнів – пріоритетний напрямок виховання…
– Авжеж, воно передбачає реалізацію заходів, спрямованих на попередження злочинів і злочинності, вдосконалення способу життя учнів без порушень норм моралі; розвиток умов, що сприяють збереженню здоров’я та життя дітей, виявлення негативних змін у поведінці учнів, вивчення причин і умов, що сприяють скоєнню злочину, попередження їх подальшого розвитку; організацію змістовного дозвілля, поліпшення роботи з підлітками з девіантною поведінкою, надання їм допомоги в самовихованні.
Наша мета – формування правової свідомості на основі правових знань, уявлень, переконань, що склалися в нашому суспільстві, почуттів, що регулюють поведінку, почуття законності обраної мети, правомірності шляхів її реалізації, справедливості, активної протидії порушникам законів нашої країни, докорінне підвищення правової культури всіх учасників навчально-виховного процесу; формування здорового способу життя, попередження асоціальних проявів серед учнів, профілактика вживання наркотичних речовин.
− Тетяно Володимирівно, що сприяє здійсненню превентивного виховання учнів?
− Здійсненню превентивного виховання учнів сприяють психолого-педагогічна профілактика та корекція відхилень у поведінці учнів, використання нестандартних форм виховання, забезпечення зайнятості та змістовного відпочинку дітей під час канікул, допомога соціально дезадаптованим категоріям дітей, профілактика дитячої бездоглядності, просвітницька робота щодо запобігання протиправній поведінці, наркоманії, алкоголізму, захворюваності на ВІЛ СНІД та хворобам, що передаються статевим шляхом; правильне статеве виховання.

Вихованці гімназії потребують особливої уваги і любові тому, що деякі з них обділені батьківською ласкою і турботою. У кожного з них своя доля, свій характер, свої вподобання, і як привернути до себе дитячу душу, якій не вистачило тепла дорослих рук, як викликати їх прихильність, довіру, повагу, цікавість. Ми шукаємо шлях до дитячих сердець, намагаємося виховати людину, яка поважає і дотримується норм та правил співжиття, намагаємося пізнати дитину, почути, побачити її, зрозуміти її думки, почуття, прагнення, і найголовніше – допомогти стати на власні ноги, сміливо йти в життя, не боятися труднощів. Докладаємо усіх зусиль для створення якнайкращих умов для навчання і виховання, для самовираження і самореалізації дитини, повсякчас дбаємо про їхній фізичний розвиток і психологічний стан. Постійно працюємо над реалізацією програм «Здоров’я», «Діти вулиці», «Неблагополучні сім’ї», «Запобігання дитячій бездоглядності», комплексної програми профілактики злочинності. Вже кілька років триває пошук гучних, але більш точних психологічних впливів на духовний світ дитини, діє «Школа самовиховання».
Наша школа стала другою домівкою багатьом вихованцям, адже вони тут не тільки вчаться, а й відпочивають, оздоровлюються цілодобово протягом всього навчального року. Дітям тут затишно, можна подивитися телевізор у ігровій кімнаті, смачно поїсти в їдальні, відпочити в спальні, отримати медичну допомогу в медпункті, влаштувати змагання на спортмайданчику. Для дотримання правил особистої гігієни для дітей облаштовано душові кабіни, внутрішні туалети, працює пральня.
У гімназії панує доброзичлива атмосфера щирих, теплих взаємин. Довірливі стосунки між учнями й вчителями наближені до родинних. А якщо виникає якась проблема, то на допомогу учневі або вчителю приходить психолог М.В. Кізляк, яка допоможе усвідомити приховані чинники власних бажань, настроїв, завжди порадить як уникнути конфлікту.
Такі творчі особистості як А.І.Попович, М.В.Зем’янська, Є.Ю.Огар і А.В.Гайдук добре знають і відчувають душу дитини, виховують її добром і любов’ю. Вони проводять нестандартні заняття з дітьми, допомагають вихованцям набути певних знань та вмінь, які спонукають до подальшого пізнання; розвивають інтерес до знань, уміло організовують самопідготовку, забезпечують серйозну, вдумливу роботу школярів, виготовляють роздатковий матеріал для ігрової діяльності учнів під час самопідготовки, на дозвіллі. Вони намагаються бути з дітьми на рівних, бачити в них особистості і поважати їхню гідність. А ще, звичайно, люблять дітей, не шкодують для них сил, здоров’я і часу.
Скажу й таке: вихованці нашої школи із задоволенням беруть активну участь у всіх виховних заходах, часто самі є організаторами багатьох корисних справ, а через діяльність в органах місцевого самоврядування залучаються до участі в управлінні шкільними справами.
− Тетяно Володимирівно! Віриться, що влада піде вам назустріч, і надалі допомагатиме вирішувати наболілі проблеми.
− На це й сподівається колектив гімназії. Ніхто не може вважати себе звільненим від турбот і вболівань за дітей, особливо тих, котрі вкрай потребують нашої уваги і допомоги. І кому як не нам, педагогам, нести відповідальність за їхнє дитинство, за те, якими вони прийдуть з нього у цей дорослий світ.

Розмову записав Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар