Версія для друку Версія для друку

ВЕСНЯНА ПРИРОДА В АКВАРЕЛЬНИХ ТВОРАХ – село СУХА

З нашим земляком скульптором – Василем Білеєм моя  весняна  зустріч перша цього року відбулася в місті Іршава.
У кав’ярні за чашкою кави розмова йде про столичне творче життя, далі Василь розповідає про плани на найближчий час,  відвідини його рідні, весняні клопоти на землі і виходи на природу, часте малювання етюдів тієї пори року з оточуючих ландшафтів Сухої.
Далі моя зустріч з скульптором-графіком проходила недавніми теплими «зеленими» червневими днями і Василь Іванович ознайомлює з новими мистецько-акварельними творами, детально оповідає мені про свою працю над натурою природи. Це про те, як переносить побачене із допомогою пензля і фарб на папір обійстя батьків Василя з оточуючими  плодовими деревами, сусідські і господарські споруди, що скурупульозними зусиллями автора за кілька день стають мистецькими творами. Виокремлюю лише деякі Василеві відповіді на запитання, які він чув упродовж цих зустрічей. 

– Всі пори року в нашій природі створені ідеально, найкращий творець землі то є природа, вона ж – і ідеальний вчитель.
За покликанням душі працюю в скульптурній пластиці, освіту здобував свого часу в столиці – Національній Академії образотворчого мистецтва і архітектури. Скульптурний факультет, вчитель в якого навчаюсь український скульптор, педагог, професор, народний художник України – Володимир Андрійович Чепелик
Повернусь трохи назад, з дитинства берусь за папір і пензель. Вчителі мої по дитячому навчанню живопису – брат моєї мами, Дмитро Дмитрович Кузан, мама – Ганна Дмитрівна і вчитель по малюванню – художник Василь Іванович Добош в школі рідного села з  5-го по 9 -й класи.
Читач «Нового життя» порівняно давно знайомиться із творчістю Василя Білея, зокрема, на сторінках нашого часопису. Переважно – це були міські, київські пейзажі, де поєднувалися архітектурні досконалі лінії із неперевершеною пластикою живої природи.
– Чи приваблює тебе, скульптора, акварель?
– Звичайно, пластика різновиду дерев і каменю (синяк), заохочують братись за скульптурний різець і молоток, творча праця на анімалістичну тему і, звичайно, образ нашого художника-письменника – Тараса Григоровича Шевченка та  зображення портретного рельєфу.
– Весна. 2021-ий рік. Давно я планував вирватись із бурхливого столично-творчого життя в цей зелений час, коли вся природа оживає, взятись за акварельні фарби та папір. Весна і літо, сільські дерева, тут по сусідству на території обійстя будинку моїх батьків. До речі, де я народився, тут проходило дитинство, – вони надихають мене на мистецьку творчість.
Натурою для праці обираю будинок батьків, хлів для домашньоі худоби, корови, вівці і кози, а також оточуючу природу ранньої весни: плодові дерева в саду, волоський горіх, яблуні, плакуча верба.
Перша зелень оживаючої природи і голі дерева найкращий графічний образ для легких акварельних творів з натури природи, і перший місяць літа надихають на творчість.
29-30 травня проходив мистецький пленер-фестиваль в селі Климовиця, де народився художник і засновник закарпатської школи живопису Адальберт Михайлович Ерделі, пленер присвячений 130-ій річниці з дня народження нашого митця, де мені випала нагода брати участь у пленері. Тут я знайомлюсь з журналістом  районної газети «НОВЕ ЖИТТЯ»  Василем Васильовичем Шкірею – український письменник, член Національної спілки письменників та журналістів України, до речі, ознайомлююсь з творчістю та статтями Василя Васильовича ще з 2014-го року.
Журналістика – надзвичайно нелегка дослідницька праця, навколишього життя людини і не тільки. Завдячуючи їм, продовжую опис для читача і моїх земляків, щодо власної мальовничої творчості з весняною природою. Зазвичай, формат акварельного паперу, з яким працюю – А4 і А5, це найзручніший розмір в роботі і мобільний. Хочеться якнайшвидше приступити до творчості.
Опишу процес і підхід до роботи над живописними творами: простим олівцем легкий начерк силуету сільських будиночків, оточуючої природи, дерев на першому плані і їх характер. Далі приступаю до праці в кольорі, фарбою промальовується небо, задні плани природи, процес роботи рухається до переднього плану, образів дерев і оточуючих предметів, сільська домашня худоба, копиця сіна, зелені весняні проростання трави і легкі листя на деревах. Величезний матеріал, який дарує природа людині для мислення і творчої праці художника-скульптора і графіка. Низький уклін природі за її щедрі дари. 
Пензлі, вода, папір і фарби акварельні, виробник – Санкт-Перербург, набір яких я придбав в художньому магазині столичної Академії мистецтв, творять справжні легкі чудеса, якщо вміло і правильно з ними працювати і мати велике терпіння і любов до своєї мистецької праці, також спостережливість і велика практика. Моя любов до праці над деталями – ще з дитинства, що помічаю в художніх творах геніального столичного художника-графіка – Георгія Васильовича Малакова, та графічних мистецьких творах його дочки – Олени Георгіївної Малакової. Досліджуючи їхню мистецьку творчість, це також мені надає правильну точку зору і напрямок творчості та наснагу над чим працюю. 
– Чи є що-небудь нове у твоїй мистецькій практиці?
– Помічаю за собою, що акварельні твори над якими працюю, більш скульптурно-графічні ніж у художників-живописців, що здобули живописну освіту і працюють в цій сфері. Мені до вподоби рухатись і розвивати свою творчість в різновиді мистецтва. Зокрема – нова сфера над чим працюю в комп’ютері – цифрова векторна графіка, яка зараз особливо актуальна в цей період коронавірусу COVID-19 і самоізоляції. Минулого, 2020-го року в цей весняно-літній час я в Києві, в періоди відпочинку від творчої праці в скульптурній художній майстерні виходжу в міські парки, околиці подвір’я будинків, в акварелі працюю над міською архітектурою, зачаровують до творчої праці могутні дерева – дуби і тополі. Отже, повертаюсь до мистецької праці цього року, вирішую попрацювати над домашнім пейзажом в моєму селі, виходять чудові твори, якими надзвичайно задоволений.    
Декілька днів тому зустрічались з Василем Білейом, обговорювали його весняну творчу працю з натурою сільської природи і написання статті. Звичайно, весь фотоматеріал теперішніх пленерних акварелей неможливо показати в одному номері газети, хоча для допитливого читача досить чітко і детально описується світ праці цього мистецтва. 
Василь Білей відписав на нашу електронну адресу:
– У першу чергу дякую дорогим читачам – моїм землякам, також всьому колективу в не простій, але цікавій праці газети «Нове життя», бажаю успіхів і розвитку в дослідництві та написанні нових спостережень. 
З повагою і найщирішими побажаннями, скульптор ВАСИЛЬ БІЛЕЙ

Уривки розмов під час кількох зустрічей із митцем на шпальтах «НЖ» переніс
Михайло ІСАК.

Ваш отзыв

Ваш коментар