Версія для друку Версія для друку

Краще раз побачити…

Минулої суботи в приміщенні міського Будинку культури відбувся святковий ювілейний концерт зразкового фольклорного ансамблю «Кирниченька». За сорокарічну творчу діяльність колективу тут виросло кілька поколінь. Багато його вихованців уже давно закінчили вищі навчальні заклади й самі стали викладачами і керівниками творчих колективів, але завжди у пам’яті залишаться заняття у зразковому колективі, його незмінного керівника Едіту Токар-Канчій.
Гарно прикрашену сцену заполонили теперішні юні артисти, які продовжують славу своїх попередників. Із словами подяки на адресу Едіти Василівни до присутніх звертається заступник Іршавського міського голови Іван Васильцюн.
− Репертуар «Кирниченьки», − сказав Іван Петрович, − об’ємна музична палітра, яка складається з різних за жанром і характером творів. Кожна програма ансамблю – це театралізоване дійство, режисерська робота, вдало побудована композиція. Мета ансамблю – популяризація української народної пісні та національних традицій серед молоді, успадкування ними звичаїв, обрядів, збереження і відтворення музичного фольклору. У репертуарі колективу – і жарти, і бавки, і фіґлі з веселими коломийками.
Чимало теплих слів на адресу колективу мовив заступник голови Хустської райдержадміністрації Степан Бобик, молодший. Зокрема, він наголосив, що вихованці Едіти Токар-Канчій беруть активну участь в районних, обласних, всеукраїнських та міжнародних фестивалях дитячого фольклору, повертаються звідти із численними нагородами.
− Їх виступи завжди емоційні і запальні, − завважив Степан Степанович. − Ансамбль розвиває і популяризує етнотворчість, виявляє і підтримує творчу молодь.
Про історію народження колективу розповіла сама винуватиця торжества.
− Задум створити ансамбль виник неспроста, − поринула у далекі і такі близькі її серцю спогади Едіта Василівна. − Я народилася в гірському селі Смологовиця у сім’ї вчителів. У нашій родині майже всі співали. І це були здебільшого закарпатські і народні пісні. Після закінчення місцевої восьмирічної школи я вступила на навчання до Мукачівського педучилища. Потім був Івано-Франківський педагогічний інститут імені Василя Стефаника. Коли повернулася додому, влаштувалася працювати в Іршавській середній школі №1 − вирішила продовжити сімейні традиції − навчати премудростям, цінувати і любити народну пісню маленьких хлопчиків та дівчаток. У 1981 році у мене вперше виник задум створити дитячий інструментальний ансамбль (на той час це була незаповнена ніша). І дирекція школи, і вчителі, мене тоді ще зовсім молоду дівчину, підтримали, пообіцяли всіляко сприяти. Не повірите – першим музичним інструментом була дитяча іграшка – пластмасова свистулька, а перша пісня до неї – «Перепілка». Із того все і почалося. Потім почали використовувати бубенчики, метаксофони, пізніше – сопілки, бубен і, звісно, баян. У супроводі цих інструментів, уперше прозвучали українські народні пісні «Лисичка», «Ди-би-ди», «Ой лопнув обруч» та закарпатська народна пісня «Ой на дуду».
Пройшло небагато часу і про колектив заговорили, про нього почали писати в засобах масової інформації, а його вихованців все частіше запрошувати на районні і регіональні свята. Це, звісно, радувало, і водночас зобов’язувало Едіту Василівну постійно тримати руку на пульсі часу, працювати над собою, вдосконалювати професійну майстерність, збагачувати свій репертуар, щоразу вносити новизну у роботу, завжди бути оригінальною і на видноті. І повсякчас намагалася щось втнути: були часи, коли Віктор Товстий грав на брязкальцях, Сергій Матішинець − на прачці, Володимир Синетар − на бубні, Ярослав Воскобійник – на пилі. Коли вже досягли певного успіху – запросили на обласне телебачення, зняли передачу про інструментальний ансамбль і розповіли про його учасників в одній з програм. Це було перше визнання! Про колектив заговорили на повний голос, його почали все частіше запрошувати на пісенні фестивалі.
Назавжди запам’яталася Едіті Василівні участь у фестивалі дитячої фольклорної пісні в м.Суми. Тодішній міністр освіти − Алла Верещагіна одразу запримітила цей співочий гурт із далекого закарпатського провінційного містечка – Іршави, і після виступу запитала Едіту Василівну, як називається колектив. Наразі Едіта Василівна зашарілася, не знала, що й відповісти, бо про це, якщо відверто, ще й не думала. Та потім щось збагнула і вимовила: «кирниця». Це добре знайомий смологівчанам мальовничий куточок, бо сюди в спеку сходяться і малі й старі, щоб вгамувати спрагу свіжою водичкою (та криничка зберігається в селі дотепер).
−Чи не занадто? − поважно усміхнулася міністр.
− Можна й лагідніше. Наприклад, «Криниченька»…
− Авжеж, − погодилася Алла Верещагіна.
− Нехай буде і так. Тільки у нас у селі кажуть «кирниченька»…
Скільки води спливло швидкоплинною Іршавкою з того часу! Колектив взяв участь майже у 1500 концертах у різних містах і селах України, а також за кордоном (Угорщина, Румунія, Франція, Болгарія, Італія, Словаччина, Білорусія), неодноразово ставав переможцем всеукраїнських і міжнародних фестивалів.
− У двохтисячному році, − сказала у своєму виступі Едіта Василівна, − я перейшла працювати в районний будинок культури разом із ансамблем. А вже через рік за активну творчу діяльність зі збереження, розвитку і популяризації української культури та високий художній рівень і виконавчу майстерність колективу було присвоєно звання «Зразковий аматорський колектив».
Головною метою роботи керівника є розвиток у дітей артистизму, вміння розуміти фольклор. «Кирниченька» уже протягом чотирьох десятиліть згуртовує талановитих дітей не тільки міста Іршава, а й навколишніх сіл. Протягом цього часу тут займалися діточки з Чорного Потоку, Крайньої Мартинки, Броду, Климовиці, Білок, Смологовиці, Дубрівки, Імстичова, Собатина, Кам’янського та інших населених пунктів.
Чи не найбільшого злету досягла Іванна Бідзіля(Багова) з Іршави. У 2012 році вона стала переможцем талант-шоу «Голос Словаччини» і завоювала гран-прі.
Серед теперішніх вихованців у тренді Йосип Чава із Собатина. Його Едіта Василівна зустріла просто на вулиці в Іршаві і запитала, чи хоче співати. Хлопець, звісно, погодився і як тепер модно говорити, успішно пройшов кастинг. Із тих пір постійно в колективі, а Е.В.Токар-Канчій стала для нього другою мамою. Свого часу Йосип взяв участь у Міжнародному фестивалі «Морська раковина – 2013» і повернувся додому з відзнакою за перше місце. До речі, у цих пісенних змаганнях Анастасія Бокотей та Стас Поп’юрканич були другими, а Поліна Тернинко виборола третє місце. Ромський хлопець спочатку успішно закінчив Ужгородський коледж культури і мистецтва, потім навчався у Київському інституті культури і мистецтв, тепер займається у циганському столичному гурті «Ромен». Уже кілька років поспіль дружить із відомим артистом української естради Петром Чорним. Часто разом виступають у концертних програмах.
Вихованка ансамблю «Кирниченька» Рената Жідов із Чорного Потоку недавно виборола перше місце в номінації «Естрадний вокал» на конкурсі «Копенгаген старс – 2021» в столиці Данії. Вона займається в Едіти Василівни з другого класу, дуже талановита дівчинка. Якщо й надалі буде так серйозно займатися, перед нею велике майбутнє.
У «Кирниченьки» ціла колекція відзнак і престижних нагород. На ІV Міжнародному фестивалі дитячого фольклору «Котилася торба» в м. Дубно Рівненської області, колектив нагороджений дипломом лауреата першої премії, на Міжнародному фестивалі «Віра. Надія. Любов», який проходив у м. Очаків Миколаївської області колектив став володарем диплому за найкращий виступ. Ансамбль – володар Гран-прі Міжнародного дитячого фольклорного фестивалю «У Галицькім колі», який проходив у м. Львів, лауреат першої премії Першого міжнародного фольклорного фестивалю «Грай, гармонь!» (м. Чаусово Миколаївської області). Вихованці фольклорного колективу були також учасниками Міжнародного з’їзду «Діти без політики», який відбувся у м. Брест (Республіка Білорусь). А уже в 2014 році вихованці ансамблю підкорили Грецію на фестивалі «Олімп збирає таланти» та Італію на Міжнародному фестивалі інтернаціонального фольклору у місті Атіна. До глибини душі вразив юних учасників той факт, що на завершення свята пісні звучали гімни чотирьох країн, колективи яких найкраще виступили. Прозвучав і Гімн України. «Кирниченька» достойно представила мистецтво своєї країни.
Своїми думками про колектив, у якому свого часу доводилося займатися, поділилися Віктор Товстий, Ірина Попович, Любов Лендєл та Євген Трикур. Було також і відеопривітання із Сполучених Штатів Америки Віктора та Андрія Ерделі та Німеччини − Володимира Синетаря.
Звісно, не обійшлося і без пісень та танців, які в проміжках між виступами дарували присутнім Рената Жідов, народний вокальний ансамбль «Смерічка» Ільницького будинку культури «Шахтар», Анастасія Цібеленко та Йосип Чава. Було також вітання від циркової студії «Весела арена» – «Партерне кільце» виконала Вікторія Карабиньош. А чудовий «Іспанський танець» виконали учасники танцювального колективу Іршавської дитячої школи мистецтв.
На належному рівні провели програму ведучі Наталія Панько і Йосип Чава.
До доброї справи долучилися і спонсори – брати Петро та Михайло Станки, Артем Матішинець, Юлія Семак, Сергій Лупак, Віктор Товстий, Іван Михайлик, Валерій Симканич, Тетяна Ілляш, ТзОВ «К»лен».
Едіта Токар-Канчій уже давно заслужує звання заслуженого працівника культури України, виховавши ціле сузір’я талантів.

Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар