Футбольне поле у Броді знаходиться у чарівному куточку села, де з одного боку несе свої води швидкоплинна річка Іршавка, з іншого – проходить автодорога Іршава – Мукачево. Якщо тут проводиться футбольна зустріч на першість району, сюди охоче навідуються не тільки сільські уболівальники, а й палкі прихильники улюбленої гри навколишніх сіл – Завидова, Загаття, Климовиці, Кобалевиці, Івашковиці, Чорного Потоку, Смологовиці, Підгірного і, безумовно, міста над Іршавкою, а також численні гості із Мукачева, Ужгорода, Виноградова, Сваляви. Свого часу чимало вихованців брідського футболу виступали за іршавську «Бужору» та за провідні команди Закарпаття, брали участь у чемпіонаті України.
Найбільшого успіху із гравців добився Андрій Веждел, який захищав честь не тільки команди рідного Броду, а й Загаття, Іршави, Кольчина і Давидкова Мукачівського району, а також одягав футболку іменитих клубів − «Торпедо» Луцьк, СК «Львів». А ще односільчани знають його як багаторічного надійного спонсора команди. Можливо, інколи віддавав від себе і останню копійку, але футболісти ніколи не відчували цього і жодного разу не зірвали матч із-за технічних причин, зокрема, не виїзду на турнір, бо знав, що на них там чекають.
Андрій Веждел завжди знаходив гроші на придбання спортивної форми, інвентаря, організовував транспорт на виїзні матчі у сусідні населені пункти, часто сам підбирав гравців на гру. Головне − результат, вважав він, бо інакше нема сенсу змагатися за звання кращого.. Разом з тим вмів входити в становище кожного. Після поразки постійно стримував свій гнів, нікому із гравців не дорікав за те, що хтось десь схибив, або під час влучного моменту не забив стовідсоткового гола у ворота суперника. А щоб не ходити до спонсорів із простягнутою рукою, сам зайнявся бізнесом і зумів налагодити роботу так, щоб очолюване ним мале підприємство мало прибутки, було серед кращих в районі, поповнювало сільський бюджет. Він зайнявся виробництвом ковбасних виробів.
Про продукцію Андрія Веждела добре знали не тільки в Закарпатті, а навіть у Києві. У його оселі часто можна було зустріти відомих особистостей району, області, які були просто в захопленні від нього, гордилися тим, що мають такого друга, по доброму заздрили його вдачею усюди встигати, завжди бути на видноті.. Неспроста кажуть: якщо людина талановита, то талановита у всьому. Він упродовж багатьох років був не лише успішним спортсменом, а й бізнесменом, організатором багатьох хороших починань.
Любов до футболу прищепив і своєму сину Андрію, який теж протягом багатьох років відзначався блискучою грою, радував своїх уболівальників, був серед кращих гравців іршавської «Бужори».
− На долю футбольного клубу випадали різні часи, − ділиться роздумами президент клубу Іван Бровдій. − Були роки розквіту і спаду. Дотепер у пам’яті старожилів села 1949 рік, коли команду Броду було включено в розіграш першості району. Це було справжнє свято для жителів села. У неділю після церковної служби вони сім’ями йшли на на футбольний поєдинок. Першими гравцями були Юлій Ломага, Василь Огар, Омелян Бобик, Антон Гаджега, Павло Маргітич. За кожен забитий у ворота суперника гол глядачі нагороджували улюблену команду тривалими бурхливими оплесками, які було чути далеко за межами села.
За часів колгоспної системи фінансування команди брали на себе профком та правління господарства. Не було проблем з грошима, футболісти мали не тільки командировочні, а навіть преміальні за забиті м’ячі у ворота суперника і відмінну гру.
Навколо команди гуртувалася фізично здорова молодь, на лаві запасних завжди були молоді талановиті футболісти, які в будь-яку хвилину могли замінити своїх старших товаришів по команді. Підростаюче покоління було надійною опорою улюбленої команди, юнаки із часом замінювали «стариків». Згодом Брід став кузнею кадрів для багатьох клубів. Кращих футболістів почали запрошувати грати за команди Іршави, Ільниці, Загаття, Чорного Потоку, Заріччя. Серед тих, хто був найбільш затребуваний – Андрій Веждел, Василь Бабинець, Михайло Совтан, Іван Дудинець, Іван Огар, Іван Полянський.
Найбільший успіх команди припав на 1990 рік, коли вона брала участь у зимовій першості району. У фінальній грі в с.Ільниця вона вперше за всю історію свого існування здобула кубок району.
Свій блискучий успіх сільські спортсмени повторили у 2008 році, коли в Броді проводився турнір кращих юнацьких команд району на приз «Золота осінь». У ньому брали участь футболісти Білок, Довгого, Заріччя і Броду. Спортсмени Броду на той час не мали собі рівних і вдруге стали володарем кубка.
Саме на цей час припадає відродження клубу. За цю важливу і потрібну для села справу взявся палкий прихильник футболу, місцевий житель підприємець Іван Бровдій. Його обрали начальником команди. На цей раз він почав запрошувати талановиту молодь із навколишніх сіл. Водночас він залучає сільських дітлахів до занять футболом, турбується про ріст їх спортивної майстерності. Гра мільйонів знову почала набирати оберти, а у серцях вихованців команди спалахнула надія, що традиції клубу продовжаться і заняття футболом буде приносити здоров’я молоді, а палким вболівальникам насолоду від гри. Та так, на жаль, тривало недовго. Команда з часом почала занепадати і перестала брати участь у престижних змаганнях.
Друге відродження «Зірки» Брід відбулося торік. На цей раз за команду взялися син відомого у минулому футболіста Андрій Веждел та Іван Бровдій, який, до речі, вдруге став її президентом, хоча, кажуть, що двічі ступити в ту ж саму річку не можна. Вони не тільки самі фінансують улюблений клуб, а й залучають до благодійництва добрих серцем людей. Серед спонсорів команди – Олександр Білинець, Юрій Юзик, Євген Єлков, Юрій Данканич, Василь Бровдій, Іван Трикур, Юрій Веждел, Юрій Худан, Іван Дурдинець, Людмила Вовканич. Активно підтримує команду сільський староста Іван Зем’янський.
І старання ентузіастів не пропадають намарно. Торік команда брала участь у зимовій першості і виборола третє місце. Радують уболівальників своєю грою футболісти Федір Копин, Василь Костянинець, Ярослав Газдик, Василь Микита, Василь Пинзеник, Михайло Полянський, воротар Іван Лацко. Повернувся у «Зірку» Брід Іван Бровдій, який у 2020 році став чемпіоном області і володарем супер-кубку Закарпаття. До нього тягнуться одноклубники, переймають його досвід, вчаться висококласній грі, яка приносить душевне задоволення.
Тепер жителі Броду мають можливість у неділю прийти на сільський стадіон, повболівати за улюблену команду і підтримувати спортсменів дружніми оплесками.
Василь ШКІРЯ
