Версія для друку Версія для друку

У процесі невідворотніх змін

Напередодні Дня медичного працівника ми взяли інтерв’ю у директора КНП «Іршавська міська лікарня» Сергія Васильовича Караслая.
– Скільки років, як іде реформа в медицині?
– Реформи почалися з 2014-2015 років при приході на посаду Міністра охорони здоров’я О. Квіташвілі, після того У. Супрун, тоді й почалися досить серйозні зміни в структурі надання медичної допомоги населенню, і на даний час реформа в самому розпалі, що є в принципі досить болючим процесом.
– Тобто, це свого роду хірургічний метод?
– Так, можна назвати не еволюційний, а революційний шлях.
– Давайте повернемося дещо назад. Ви ж були колись і начальником районного рівня в Іршаві. Що маємо у місті тепер?
– Якщо раніше була структурна одиниця – Іршавський район, зараз це лікарня… Якщо була Іршавська районна лікарня, то на сьогодні її статус понизився до Іршавської міської лікарні. Це є факт. І радіус обслуговування населення, кількість населення зменшилося. Тому що частина відійшла до Мукачева, частина – до Берегова. Тобто кількість пацієнтів, які обслуговувала на той час Іршавська районна лікарня стосовно кількості пацієнтів, яким надає послуги Іршавська міська лікарня. І позаяк НЦЗУ платить за пролікований випадок, а не за ліжко-місце, звичайно зменшилася кількість коштів, які надійшли від НЦЗУ. Тобто керівництво лікарні має забезпечити надання медичної допомоги, враховуючи ті фінанси, які вони мають від НЦЗУ. Тобто, розрахувати рівень медперсоналу, необхідний рівень забезпечення медикаментами, функціонування лікарні, вкластися у ті кошти, які надає НЦЗУ.

– Але візьмімо нашу конкретну ситуацію. Я вже не говорю, скажімо, про якість надання медичних послуг…
–Якщо раніше Іршавська районна лікарня обслуговувала 100 000 жителів, були відповідні штати, говорю конкретну цифру, ми мали 400 ліжок і більше 650-800 чоловік медичного персоналу, то зараз ми обслуговуємо контингент значно менший: якщо брати Іршавське ОТГ, Довжанське ОТГ, Білківське, частину Берегівського – це орієнтовно 60-70 тис. населення. Відповідно – кількість ліжкового фонду необхідно скорочувати із 400 хоча би до 250. І на ті 250 ліжок потрібен медичний персонал: лікарі, медичні сестри і т.д. Тобто, в нас виникає деякий надлишок середнього і молодшого медперсоналу.
Я вже не веду мову за лікарів, тому що у нас у структурі близько 100 лікарів і 500 медичного персоналу середнього і молодшого. Тобто один лікар, який надає медичну послугу утримує 5 працівників. Це дуже багато. Оптимальний максимум 1 до 3. Тобто, якщо в нас є, скажемо так, 100 лікарів, і має бути десь 250-300 молодшого і середнього медперсоналу. Тоді лікарня буде ефективна, зможе надавати якісну медичну допомогу і забезпечити стабільну виплату заробітної плати. Це є доконаний факт, який ніхто не зможе опротестувати. І, на жаль, як ви помітили, то є – хірургія.
– Хірургія – це як, правило, резекція, тобто частина якогось «органу» відпадає…
– Я з вами абсолютно згідний. Хірургія то є радикальний метод, але, на жаль, не може бути дива. Якщо ми не видалимо орган, який не діяв, він отруїть цілий організм. У нас колись був такий випадок, у минулому ми це вже проходили, коли приймали рішення про реорганізацію стоматології, туберкульозного, дистанційних відділень лікарні. Ми тоді пішли на радикальні шляхи, і дякуючи чому, у нас з’явилася економія коштів і змогли досить серйозно поліпшити матеріально-технічну базу лікарні.
– Якщо зі стоматологією все зрозуміло, туберкульозних хворих у нас стало менше?
– У нас змінилася сама система підходу до лікування туберкульозних хворих. Тобто, вони по-європейським принципам не будуть скупчуватися в одному місці, якими є тубдиспансери. Вони мають лікуватися під наглядом сімейного лікаря. Є так звана амбулаторна допомога туберкульозним хворим. Тобто, йде більше індивідуальний підхід до кожної людини.
– Якщо ми вже торкнулися епідемічних хвороб, сам Бог велів нам перейти до теми Covid-19.
– Тема Covid-19 показала, що такий сегмент медицини як санепідемслужба, потрібна. Має бути профілактика, програмування, що нас чекає через місяць-два-три. Це підтвердило, що інфекційні стаціонари мали б працювати не по наявній кількості хворих, а по прогнозуванню: якщо є спалах, то у нас – є місце, є навчений персонал, який може дати адекватну медичну допомогу. Ми одні з перших у області прийняли на себе удар Covid-19. Влітку 2020-го року, коли перший раз населення Кушниці і Заріччя масово хворіло, ми нормально з тим впоралися. І другий раз, у січні-лютому цього року знову розпочалась дуже велика хвилязахворювань, нам довелося перепрофілювати практично всі стаціонари під Covid-19. Так само впоралися нормально. І держава нас дуже в той час підтримала, виділила чималі кошти, за рахунок яких ми змогли закупити медикаменти, концентратори, оновити відділення і дати адекватну зарплату медичному персоналу. Тобто по Covid-19 у нас держава не лишила сам на сам з хворобою. Була дуже суттєва допомога. З боку держави – фінансова, з боку місцевих органів – гуманітарна допомога (постільна білизна, ліжка).
– Скільки всього було хворих на Covid-19 в цілому?
– За 2020-ий рік всього захворіло 1407 чоловік, з них госпіталізовано – 662, на амбулаторному лікуванні – 745. Також станом на 15 червня 2021 року захворіло 1704, госпіталізовано – 677, на амбулаторному лікуванні – 1027 людей.
– Наша перспектива, на Вашу думку…
– Лікарня працюватиме, але лікарня має працювати як лікарня, а не як місце працевлаштування енної кількості населення. Як би це грубо не звучало, у лікарні повинні трудитися лікарі й медсестри, які мають професійні навички для надання адекватної якісної медичної допомоги. Тобто, тут має бути 300-400 людей, які отримуватимуть гідну зарплатню і надаватимуть відповідні медичні послуги. У нас багатопрофільна лікарня, починаючи від реанімації, травматологія, хірургія, терапія, пологове відділення. Зараз ми зробили ремонти практично у всіх терапевтичних відділеннях, там де знаходяться хворі замінили всі вікна, поклали плитку, сантехніку, зробили освітлення. Думаю ще місяць-два і наші терапевтичні віділення будуть мати зовсім інший вигляд. І то є процес невідворотніх змін.
– Уже довгі роки наша Іршавська лікарня потерпає від того, що практично не оновлюється обладнання.
– За останній рік практично кожне відділення отримало нову апаратуру. Реанімація отримала ШВЛ, монітори, пульсоксиметр. Приймальне – нові електрокардіографи, електровідсмоктувачі. Травматологія – коагулятори. Хірургія – бронхоскоп. Закупили нові УЗД-апарати. Тобто, практично за два роки ми забезпечили обладнанням, яке не купувалося 30 років. Це завдячуючи коштам НЦЗУ, які були виділені на Covid-19. Практично жодне відділення не залишилося без якої-небудь апаратури. Тобто є плюси в реформі і є дуже багато мінусів. По-перше, реформа дуже швидка. Її треба розтягнути хоча би на 5-10 років. По-друге, змушують робити функції лікарів, які раніше були їм не властиві. Тобто, вносити в електронну систему. Лікарям 40-50 років, їм то важко. Було б логічно залишити протягом декількох років паралельно, як медичну документацію, у виді електронних записів, так і паперову. Зазвичай, коли робиться дуже скоро, є дуже багато помилок. Якби цю реформу відтягнути трохи на довший час, щоб адаптувати населення і медичний персонал, то було б набагато простіше і зменшилася б величезна кількість ризиків. Тому що ми практично наздоганяємо потяг.

Розмову вів Михайло ІСАК.

Ваш отзыв

Ваш коментар