Версія для друку Версія для друку

Чим програє оазис – українська земля Аравійським пустелям?

Перед початком літа, після спаду пандемії короновіруса, багато хто з жителів українських міст хотіли б відпочити десь в теплих краях – скупатися на морі. Та от дилема: в Україні – чорноморська вода в третій декаді травня ще прохолодна, та й ціна одеських готелів кусається. Як відзначила експерт з міжнародного туризму Олена Бойко, (Канал 1+1. твій день.03.06.21р.) найдешевший відпочинок в даний час (початок червня) пропонує Туреччина – це 16500 грн. на двох в 4* готелі в Аланії з харчуванням, що дешевше від Одеси, де двохмісний номер в посередньому готелі коштує 2900 грн. на добу. Однак в Туреччині наприкінці травня море прохолодне.
В Ужгородському турагенстві я з дружиною, наприкінці травня, купили дешеву (гарячу) тижневу путівку на Сінайський півострів в Єгипті, на море в м. Шарм аль Шейх. Тож, зробивши ПРЛ тести на коронавірус і оплативши страховку, летимо в Єгипет зі Львова. Приземляємось в аеропорту на півдні Сінайського півострова, де температура вдень +35-39 С0. У літаку, крім інших пасажирів, з нами прилетіли ще 30 наших земляків. Коротко ознайомлю вас з цією місцевістю. Це справжня Аравійська пустеля з прибережною зоною, інтенсивне освоєння якої почалось арабськими бізнесменами після закінчення арабо-ізраїльської війни наприкінці 70-х років 20-го ст. Завдяки великим фінансуванням було перетворено пустелю в оазиси на берегах Червоного моря, а це – курортополіси з містами Хургада – районний центр губернаторства Південний Синай з 40 тис. жителів із західного боку Червоного моря в Африці та в оазис. курортополіс м. Шарм аль Шейх з населенням 401 тис. жителів, із східного боку моря в Азії. До цих курортополісів з ріки Ніл підведено «дорогу» прісну воду по бетонних трубах, а це довжина до сотні кілометрів. Дорогий і привозний грунт і привозний зелений газон який треба поливати кілька разів на добу, і підведення в пластмасових трубках прісної води (очищених побутових стоків – повторне використання) та постійна робота по догляду за насадженнями.
Якщо глянути на карту ОАР Єгипет, то районний центр губернаторства Південний Синай, курортополіс м. Шарм аль Шейх розміщений на півдні Синайського півострова, на березі Червоного моря. Півострів межує на сході, через протоку з Саудівською Аравією, Йорданією та Ізраїлем (Палестиною). Поряд м. Шарм аль Шейх морським шляхом – Суецьким каналом – зєднує Середземне море з Аравійським морем Індійського океану.
Якщо порівняти Єгипет з Україною, то в 1993 р. його населяло 56,48 млн. чоловік, а жителів Україна мала в 1994 р. – 52,14 млн. Економічний потенціал України в той час значно випереджував єгипетські показники. Зараз же ситуація змінилась до навпаки, населення Єгипту значно зросло. В Єгипті будують нову столицю. Навіть в м. Шарм аль Шейх зводять новий міжнародний аеропорт, бо старий збудований на пляжних територіях. Тож новий буде віддалений від моря. Не вдаючись в тонкощі єгипетської економіки, лише відзначу наявність запасів нафти, Суєцький канал,Асуанська ГЕС, збудована СРСР та морські курорти. Порівняємо окремі статистистичні показники двох країн:
ВВП (ППС) внутрішній валовий продукт по паритету купівельної спроможності на душу населення є характеристикою, що визначає рівень економічного розвитку країни. В 2019 р. в Україні він становив13442 доларів США (93659,03) і вона посідала 90-те місце, а в Єгипеті ВВП (ППС) 12445 (3019,21) – відповідно 94-е місце.
У туристичній галузі ОАР зайнято 2,5 млн. чол. – 9,4 % всіх робочих місць. Туризм приносить 29,6 млрд. дол. США, що становить 5.6% від загальної суми надходжень в бюджет.
Ще недавно ця арабська держава була країною третього світу, а зараз наздогнала і в туристичній галузі значно перегнала Україну.
Для харчування самих єгиптян та туристичному бізнесу доводиться закупляти продукти в т.ч. і з України. А це переважно зерно пшениці, яке великі українські земельно-зернові холдінги продають як сировину типу лісу кругляка, без переробки в Україні, хоча б на борошно. Нагадаю, що на відміну від великих українських експортерів зерна, країни СНД на чолі з Росією, а саме великі постачальники пшениці на арабський, африканський ринки збудували спільно з Єгиптом, недалеко від портового міста Олександрії, великий хаб елеваторів і млинів, і продають сусіднім країнам-покупцям не зерно, а борошно і комбікорми за своїми цінами.
До речі, в Туреччині туристи можуть купити дешевше ніж в Україні майже все, включаючи дешевий ситцевий одяг і вироби з шкіри, а в Єгипті ліки в два рази дешевші, ніж в Україні. І все ж в Єгипті краще відпочивати в курортополісі м. Хургада, де більше ніж м. Шарм аль Шейху розвинута туристична інфраструктура. Тож в Єгипті краще відпочивати весною і восени, аж до кінця листопада, бо влітку температура повітря може сягати відмітки більше 45 С0. Та й ціни майже однакові з Туреччиною.
У зв’язку з потеплінням на планеті, скоро у нас в Україні на Чорному морі можна буде купатися вже у червні, однак інфраструктура на нових пляжах, крім Одеси, розвивається слабо. Маючи такі перлини як Лимурійське озеро, Генічеське озеро, кольорова вода в якому, солона як на Мертвому морі, та інші перлини,однак наш бізнес не поспішає вкладати і будувати нові готелі, якщо там не розвинена дорожня інфраструктура і погані дороги. Непрозорі правила отримання дозволів для ведення бізнесу, рейдерські захоплення території і споруд, все це гальмує розвиток туристичної галузі.
Тож які фактори впливають на організацію відпочинку на морі? Це в першу чергу природні фактори: тепла вода в морі і наявність пляжів. Розвинена інфраструктура готельного бізнесу– спорудження готелів і відмінне харчування в них, а також дозвілля у вільний вечірній час і транспортне сполучення.
У багатьох з нас виникає запитання: «А чому Україна за прикладом Росії не дотує внутрішній туризм? Хоча б для дітей та пенсіонерів зробили знижки на квитки хоч на 15% до місць відпочинку. Це б дало поштовх в подальшому розвитку галузі». Якщо вже за вказівками «західних обкомів», в Україні проводиться деіндустріалізація, коли вже держава за свій кошт не будує, до прикладу, («Стан-3600 в Маріуполі» на Металургійному заводі ім. Ілліча, як це було за часів СРСР) чи гігантський літак «Мрія», але й втрачає стратегічні підприємства. Однак тепер ми не бачимо швидкого розвитоку туристичної галузі чи швидкий розвиток переробки продукції сільського господарства, а це потребує від влади прийняття законів, що спрощує роботу бізнесу і освоєння нових ринків збуту продукції, від чого надходження в бюджет замінили б велике промислове відставання країни, що привело б до зменшення дефіциту бюджету. І Україна на колінах не просила б фінансової допомоги від МВФ. Де послаблення податкового тиску на підприємців?
В Україні наше Закарпаття, що межує з чотирма державами, також мало б стати важливим курортополісом, маючи прекрасні природні фактори – м’який клімат, лісисті гори мінеральні води тощо. Бо зі тимчасовою втратою Криму значна частина туристів і відпочиваючих приїде до нас.
Краса закарпатських гірських ландшафтів, що нагадує ландшафти Чехії, Австрії, Швейцарії, Німеччини, та поєднані з ними гірськолижні курорти та лікувальні санаторії, використовуються менше як на половину від свого природно- ресурсного потенціалу.
Якщо це не черговий прожект, то у межах туристичного кластеру на Боржавських полонинах інвестори планують звести близько 7 курортів.
Верховна рада та Кабмін готує постанови для стимуляції повернення українських заробітчан додому, надаючи їм невеликі кредити для розвитку підприємництва в Україні.
Одначе, щоб не повторювати помилок, пригадаємо негативні приклади, які в минулому гальмували розвиток малого туристичного бізнесу, особливо в гірських районах Закарпаття та ті, незаконні, з корупційним підтекстом постанови – «кормушки» високопосадовців різних міністерств, до прикладу, міністерства транспорту та звязку в 2007-2009 рр., очолюваного Й.В. Вінським.
Наведу приклад з моєї проєктної практики. Підприємець з Мукачівського району, заробивши кошти в Росії, разом з родичами вирішив вкласти їх у нас на Закарпатті. Планував збудувати міні-готель в с. Пилипець Міжгірського району. Спочатку взяли землю в оренду. Замовивши в 2006 р. проєктну документацію, у 2008 р. отримали готову проєктну документацію і пройшли будівельну експертизу та дістали інші дозвільні документи на будівництво. Зважаючи на те, що майбутня споруда запроєктована поблизу дороги обласного значення, то довелося, згідно внутріншнім інструкціям Мінтрансу (вся реклама, кіоски та споруди, що прилягають до дорожнього полотна повинні проходити експертизу у Києві), проводити дорогу експертизу в Києві у приватному кооперативі, залежному від цього міністерства. Якби ці гроші поповнювали державний бюджет, однак, на мою думку, це була чергова міністерська «кормушка». Вся суть експертизи зводилася до перевірки чи передбачена додаткова полоса розгону і зупинки транспорту біля проєктованої будівлі, і чи встановлені додаткові дорожні знаки. Ціна дорожньої експертизи в кілька разів перевищувала вищеперераховані експертизи і дозволи разом узяті. Мало того, що ця дорога мала статус лише обласного значення. Це проста задача для студента дорожнього технікуму. При цьому треба було нести в Київ майже 20 найменувань документів, і витрачати майже 2 дні. Чому не можна було провести подібну експертизу в обласному управлінні автомобільних доріг, чи відповідній обласній профільній структурі, і за оплату дешевшу, і в державний бюджет? А тепер поглянемо на карту України і підрахуємо фінансові потоки, які наближені до Мінтрансу (скільки ці «дояри» витягли з приватного бізнесу?). У результаті такого гальмування «державної допомоги малому бізнесу» підприємець з Мукачівщини відмовився навіть розпочинати будівництво, затративши більше 10 тис. доларів США на розробку та експертизу проєктної документації, а також багато свого часу і нервів, мотивувавши тим, що він вкладе ці гроші в Росії і швидше отримає прибуток. Таких прикладів у різних галузях народного господарства можна приводити чимало. Тож і маємо відтік спеціалістів і капіталу за кордон. Можливо, тепер щось змінилося на краще? Бо ж влада в Україні міняється і часто прикривається патріотичними лозунгами, однак допомоги малому бізнесу і послаблення податкового тиску не відчувається. Отже, маємо відповідь на питання: «Чим програє оазис – українська земля Аравійським пустелям?».
Українці мріють отримувати хороший сервіс і відпочивати на українських курортах вдома, за цінами, що не перевищують відповідний відпочинок, до прикладу, в Туреччині чи Єгипті. І залишати свої заощадження в Україні .
Українці чекають коли ведення бізнесу полегшиться, і турбота держави про них не зводитиметься лише до оплати громадянами високих податків та високих комунальних платежів.

Василь Гецко,
архітектор.

Ваш отзыв

Ваш коментар