Версія для друку Версія для друку

«Кухня – це мистецтво», – Олександр Гелетей

Їжа давно перестала бути лише умовою першої необхідності для виживання. Світ кулінарії постійно розвивається і трансформується. Зараз – це вже справжнє мистецтво, а кухар – творець, у руках якого звичні, на перший погляд, продукти перетворюються у вишукані шедеври. Олександрові лише 25 років, проте мало хто з нашого колишнього Іршавського району може позмагатися з ним у досвіді приготування страв різних країн.
Свою кулінарну практику хлопець розпочав досить рано. Після закінчення 9-го класу вступив у Мукачівський професійний ліцей сфери послуг. Проходив стажування у різних місцевих закладах, і вже з третього курсу почав працювати. Згодом вирішив продовжити навчання в Києві на факультеті готельно-ресторанного і туристичного бізнесу КНУКіМ: «Домовився, щоб мені організували зустріч з М. М. Поплавським, так як хотів відразу потрапити на кухню… У результаті я працював у нього в ресторані, який знаходиться в Кіровоградській області неподалік від Умані. Саме там вперше побачив справжнього шеф-кухаря, су-шефа, трохи інший підхід до організації роботи Тоді мені здавалося, що кращого ресторану не існує, але я помилявся і почав рухатися далі. Потім отримував досвід в інших двох ресторанах, після почав працювати в одному з найкращих готелей в Україні та світі «HYATT», де пробув більше року. Саме там я зрозумів, що кухар – не той, хто сидить десь і його ніхто ніколи не бачить, а навпаки – це є відкрита кухня, де ти постійно на очах у гостей, сам подаєш і презентуєш страви».
За декілька років Олександр змінив багато закладів, пояснює це тим, що не може довго залишатися на одному місці, бо набридає і хочеться чогось нового. Таким чином, згодом вирішив отримати новий досвід та спробувати попрацювати на круїзних лайнерах: «Пройшов в Одесі співбесіду, до якої довго і важко готувався. Обов’язковим було володіння англійською мовою, треба було вчитися, так як в школі не придавав їй особливого значення. Важливим було вміння надавати першу медичну допомогу, як діяти під час пожежі та інших надзвичайних ситуаціях – отримав відповідні сертифікати. Моряком на сьогоднішній день відпрацював п’ять контрактів. Цікаво, бо кожного дня бачиш нові місця, знайомишся з людьми… Відвідав більше 55-ти країн». До речі, йому навіть вдалося побачити одне з семи чудес світу – статую Христа-Спасителя, яка розташована в Бразилії, Ріо-де-Женейро.
Хоча хлопець вміло володіє різними кухнями світу, окремо виділяє саме нашу, закарпатську: «Нещодавно на зустрічі з поетом Петром Мідянкою, мені подарували книгу приблизно 1920 року з рецептами карпато-русинських страв. З часом буду це вивчати, бо, на жаль, наші традиційні рецепти дуже забуваються…» Питаю: «Якби все життя ти міг їсти лише одну страву, що б це було?» – «Бринза. Якщо вдома немає бринзи, то в мене одразу зникає хороший настрій. Купую її всюди».
Серед незвичних та екзотичних інгредієнтів кулінар готував рідкісного блакитного лобстера, рибу чорта, осетра, устриці, дуріан, який має досить сильний специфічний запах. Такий фрукт не дозволено перевозити в літаках, не можна зберігати в закритих приміщеннях. Проте, незважаючи на аромат, плоди вважаються особливо цінними в Південно-Східній Азії та за її межами.
Кожен професіонал має кимось надихатися, адже він постійно прагне до вдосконалення. Для Олександра взірцями є Віктор Тимчишин, Денис Комаренко, Галина Лосева, Олександр Йоурз.
Крім того, як він сам зазначає, володіє «чорним поясом» по нетворкінгу (прим. Нетворкінг  — соціальна і професійна діяльність, спрямована на те, щоб за допомогою кола друзів і знайомих максимально швидко і ефективно вирішувати складні життєві завдання і бізнес-питання ), бо має велике коло спілкування, а також обожнює нові знайомства. У вільний час любить фотографувати, їздити по горах, планує спробувати себе у стрільбі. Своїми досягненнями вважає те, що бачив майже весь світ, вивчив і вільно спілкується англійською, а головним недоліком називає лінь. Проте, як вже показала історія, чимало відомих особистостей були лінивими (Чарльз Дарвін, Вінстон Черчилль, Карл Маркс), але кожному з них вдалося досягнути захмарних висот. Іноді така риса цілком може перетворитися в перевагу.
Для Олександра кухня – не просто приготування їжі, а ціле мистецтво: «Мені не цікаво робити щось звичне, а подобається відрізнятися від всіх… Щоб працювати у цій сфері, треба бути творчим та креативним». Отже, як для музиканта інструментом є ноти, для художника – фарби, так і для кулінара інструментом є інгредієнти, за допомогою яких він розповідає свою історію і філософію, створюючи унікальні авторські рецепти. Наразі Олександр хоче більше вивчати місцеву кухню та локальні продукти, тому поки не планує їхати за кордон, а також каже, що дуже скоро про Закарпаття дізнаються далеко за його межами, і наш край стане набагато привабливішим для туристів, а саме нашими традиціями, кухнею та гостинністю. 

Богдана РЯБЕЦЬ

Ваш отзыв

Ваш коментар