Версія для друку Версія для друку

«Лишайтесь, матусю, навіки лишайтесь. Не йдіть…»

Міжнародний день матері відзначають у багатьох країнах світу – США, Австралії, Канаді, Мексиці, Індії. Як і в Україні, це свято припадає на другу неділю травня. То ж давайте, в цей день висловимо мамі свою любов і вдячність, у кого вона ще жива, і згадаймо тих, які залишились у нашій пам’яті і душі. Чому саме ці слова із вірша знаного українського поета Бориса Олійника я дав у заголовок цієї статті, (Ігор Поклад написав музику до цих поетичних рядків). А тому, що у круговерті буднів ми часто забуваємо про наших найдорожчих людей – матерів і біль втрати відчуваємо лише після того, як вони підуть із життя… І вже потім, крізь біль, ми згадуємо, що так і не встигли сказати мені головного: про те, як вдячні за її самопожертву, розуміння, всепрощення і віру, яка так підтримувала нас у житті. Ця пісня і ці слова переносять нас, людей старшого віку, у далеке дитинство, пронизують серце і душу любов’ю до матусі, яка дала нам життя і крила, щоб не впасти із висоти життєвого польоту, молилася за нас до останнього свого подиху, бажаючи нам щастя і добра.
Напевно, тому і недарма дуже багато людей слухають цю пісню як гімн усім матерям!
У матері, на відміну від батька, є своя окрема місія у сімейному житті, тому при народженні дитина і вимовляє перше слово «мама». Бо потім, незалежно від того чи то донька чи то син, частіше і звертаються до мами за порадою, відкривають свої таємниці саме матерям. Та в цьому, вважаю, немає сенсу переконувати когось, бо всі ми є батьками і на власному досвіді це відчуваємо і переживаємо. Всі хочемо своїм дітям здоров’я, миру, добра, щастя, болісно переживаємо разом із ними труднощі і біди.
Знаєте, коли я згадую про свою маму, яка, до речі, рано пішла із життя, то все уявляю себе дитиною. І ці дитячі роки надихають до написання віршів, нових і нових, в яких я згадую про її ніжність і ласку, мудрі поради для життя, а що особливо запам’ятав, це незабутні слова − шанувати і поважати людей. Звичайно, дехто із читачів подумає про матерів, яких називають «зозулями». І я згідний із ними, які піддаються різним спокусам сьогоднішнього життя. Заради того, щоб якось вижити у теперішньому світі, торгуючи своїм тілом, не думаючи про наслідки такого способу життя.
Моторошно стає на душі, коли чуєш в новинах з екранів телевізорів про ті жахливі вчинки деяких молодих матерів. Не знаю, що штовхає їх до цього… Думаю, ви здогадуєтеся про що йде мова. Але Бог суддя таким горе-матерям.
Сьогодні ми віддаємо шану матерям, які нас народили, вивели в люди, бо для них ми завжди залишаємося дітьми.
Зі святом Вас, дорогі наші мами!
***
Я дякую тобі, мамо!
Я дякую тобі, мамо,
За те, що ти в мене є.
Я дякую за сестричку і брата так само,
Бо Ви для мене найдорожчі, повірте!
За все інше багатство земне.
А ще я дякую вам, моя ненько,
За любов материнську і тепло.
За сонце, що знову вранці для мене зійшло,
За ніжність материнську і ласку,
За тиху колискову і гарну вечірню казку.
А коли вже дорослим я став,
То назавжди запам’ятав такі Ваші слова:
«Які б посади,сину,ти в житті не обіймав,
Не роби ніколи людям зла,
Хто б як камінням в тебе не кидав.»
Сьогодні, коли в мене вже посивіла голова,
Повиростали діти і в кожного своя сім’я,
Коли уже онуки готуються до весілля,
Тобі я мамо присвятив цього вірша,
Бо ти в моїй пам’яті завжди жива!

Іван ЛЕНДЄЛ,
с. Арданово

Ваш отзыв

Ваш коментар