Версія для друку Версія для друку

Коли кисень під рукою… І коронавірус не страшний

Надіслані на адресу редакції ці два листи абсолютно різних наших авторів, ми в цьому переконані, викличуть, а, можливо навіть, і спровокують бурхливу реакцію читачів «Нового життя». Не втомлюємося повторювати, що сторінки газети відкриті для висловлення будь-яких позицій, нехай навіть і доволі різких.
Порушувані Василем Гецком і Анною Повх питання, а навіть проблеми, мають давній і складний історичний шлях.
Чи бачимо ми в порушуваних проблемах світло в кінці тунелю? Навряд.
Отож, будь-яка альтернативна точка зору має право на життя, вже хоча б через те, що унаочнює, якщо і неправильну позицію, то окреслює хибну частину питання, показує, де повинні зосереджуватися зусилля.
Редакція сподівається на зворотній зв’язок із читачем і очікує на листи як опонентів даних авторів, так і їх прихильників.

Однієї лютневої ночі я прокинулась від того, що не могла дихати, горло все було забите, повітря не вистачало. Я взяла соду і сіль, прополоскала горло, думала, що то ангіна. Але на ранок піднялася температура, мені зовсім стало погано, почало тиснути і боліти в грудях. Сил не вистачало стояти на ногах.
Чоловік, побачивши мене таку, почав давати мені нюхати одиколон і інші пахучі речовини, але я не відчувала ніякого запаху. Тоді він подзвонив дітям, онукам, питає, що зі мною робити? З’їхалися всі, почали давати поради. Радили дзвонити на «швидку допомогу», їхати в лікарню. Але я сказала:
− Ні! Я нікуди не піду!
А сама уявила собі, як приїде за мною бригада в тих «скафандрах» і будуть мене нести на ношах. Ні, ні, ні! Твердо вирішила я. Якщо вже помирати, то краще вже вдома. А домашнім сказала: «Йдіть, не заражуйте себе, якось то буде!»
−Може ліки? − запитала онучка.
−Ні! − знову категорично відповіла. – Я там маю якісь таблетки на всякий випадок. Краще купіть мандарини, лимони і ківі.
Коли всі вийшли з кімнати, я залишилася сама, то й думаю, що мені робити? Краще не стає, а час спливає. І тоді я згадала про свій перевірений метод лікування різних болячок − це натирання перекиснем водню місця, які болять. Перекись водню у мене завжди під рукою. Чи то якась подряпина, чи в середині організму щось не так… Ці ліки мене ніколи не підводять. Тож я налила прямо з баночки на долоню і почала натирати груди, плечі, навіть руки, зрештою, усе тіло. І що ж! Через кілька хвилин полегшало. Після цього проспала кілька годин, а коли прокинулась, знову почало тиснути і знову я натиралася. Крім того, щоб полегшити дихання, брала 50 г. теплої води, туди вливала одну кришечку перекисі і закапувала ніс і вуха кілька разів на день.
Ранком натощак, за півгодини до їди, випивала 150 г. теплої води із одною кришечкою перекисі водню (кришечка, якою закрита пляшечка перекисі ) і так протягом трьох днів. На четвертий день я вже спокійно ходила, але була слабкість протягом двох тижнів. Через два тижні відновився і нюх.
Кожен день багато пила: чай з лимоном, компоти з морожених ягід і фруктів, так як я діабетик, і солодкого не їм. Хоча я із діабетом на «ти», вже восьмий рік не колюся інсуліном, хоча до цього кололася і маю більше 20 років діабетичного стажу.
Цей метод я перевірила на собі ще раз, бо через тиждень захворів на коронавірус і мій чоловік. Він гіпертонік, має 80 літ. Усе робила, як і попереднього разу: натирала перекиснем, капала в ніс, у вуха, зранку пив воду із перекисом водню, а інколи доводилося пити і вночі. У нього наразі стан був важкий і температура вища, але все вже позаду. Ми, слава Богу, справилися з хворобою. Чоловік знову став на ноги, порається по господарству, не жаліється на здоров’я.
−Хвороба вже позаду, − каже він, − а попереду весна!
Трипроцентний розчин перекису водню має формулу Н2О2, коли він доторкнеться до шкіри, то один кисень (О2) відкривається, проникає в середину, там робить свою справу – вбиває віруси, мікроби, бактерії і навіть грибки. Тому, виходячи з дому, закапайте носа і вірус не проникне у ваш організм.
Отож, бажаю всім бути здоровими і радіти життю! Щоб всі в радості і любові зустрічали весняні ранки!

Анна ПОВХ,
с.Імстичово

Ваш отзыв

Ваш коментар