Уже понад сорок років передплачую газету «Нове життя». Відрадно, що на початку цього року вона провела розіграш лотереї серед своїх постійних читачів. Серед переможців побачив і своє прізвище. Відповідно одержав премію, за яку щире «спасибі». Такі приємні миті не забуваються. Переконаний, що газету ще довго читатимуть не тільки мої діти, а й онуки. Без районки просто неможливо обійтися, бо вона розповідає не тільки про події, які відбуваються на рідній Іршавщині, а й далеко за її межами. Я постійно слідкую за спортивними подіями, радію за успіхи наших земляків на районних, обласних та всеукраїнських змаганнях.
Крім того, мої матеріали часто з’являються на стрінках часопису, де я насамперед ділюся своїми думками про наше життя-буття, проблеми, які доводиться вирішувати жителям населених пунктів, пишу про людей Арданова, які чимало доброго зробили для рідного села.
Сьогодні я б хотів поділитися із читачами газети своїми думками про наше минуле, а точніше – згадати молодість. Коли у тебе вже на скронях сивина, все частіше спадає на думку, коли вперше сказав «Я люблю тебе!», став на рушничок щастя із коханою дівчиною, коли з’явилися на світ наші діти.
Кожна пора року зробила якийсь певний відбиток в нашому житті. Звичайно, були і приємні миттєвості, а були і сумні. Мені, наприклад, із чотирьох пір року найбільше запам’яталася весна. Так, із приходом весни все оживає в природі, зеленіють поля, цвітуть квіти і одягаються в білі шати арданівські сади. У цей час на поле виходять люди, гуркочуть трактори, село із ранку до вечора живе своїм життям. А мені ця прекрасна пора року запам’яталася тим, що весною закінчив сільськогосподарський технікум, був призваний у армію, саме весною признався своїй дівчині в коханні і подарував їй на 8-е Березня святковий букет, тим самим здивував її. Але, на жаль, повинен зізнатися, що дальніше життя з цією дівчиною не склалося, але той букет назавжди залишився в моїй пам’яті. Я навіть із цього приводу написав вірша, який присвятив їй. Той пожовклий клаптик паперу, на якому я старанно, трохи з осторогою, виводив поетичні рядки, зберігається у моєму сімейному архіві дотепер.
Святковий букет
Я куплю сьогодні святковий букет
Із найгарніших весняних квітів,
Що ростуть на нашій прекрасній Землі,
І в знак поваги і любові до тебе.
Я від щирого серця його подарую тобі.
Ти постав його на видному місці
Та дбайливо за ним доглядай!
Хай довго букет прикрашає твою оселю,
А коли побачиш його,про себе
Думками ти про мене згадай.
Бо в ньому кожна квітка- то загадка,
По різному,по своєму кожна цвіте,
А в тому цвітові і є та таємнича розгадка,
Що ночами мені спати не дає.
І ніби серед тих квітів я бачу обличчя твоє.
Але, на жаль, колись настапне той час,
Коли листя зів’яне в букеті і цвіт опаде.
Новий рік настане і знову свято прийде,
Новий, гарний, святковий, весняний букет,
В твоїй кімнаті своє місце знову займе.
Біда в іншому,можливо, хтось інший
Його вже подарує тобі
Але все рівно пам’ятай,
Що твій образ завжди
В моїй уяві посеред квітів в букеті буде.
Іван ЛЕНДЄЛ,
с.Арданово
