Випускний вечір на економічному факультеті Ужгородського державного університету пройшов вдало. Випускники раділи, веселилися, співали пісні. Вони закінчили вуз. Мають спеціальність. Напередодні всім видали дипломи. Проте із цією приємною подією перед випускниками постало серйозне запитання: куди піти на роботу? Де працювати? В країні розпочалася перебудова. Колись кожний випускник отримував направлення на роботу. Знав, що на нього, молодого спеціаліста, вже чекають. А тепер промислові підприємства працюють майже наполовину своїх потужностей, колгоспи і радгоспи взагалі розпалися. Знайти собі роботу та ще з хорошою заробітною платою, не так легко.
Випускник економічного факультету Валерій Скиба опинився на роздоріжжї. Із декількома друзями по факультету вирішили поїхати за кордон на роботу. Влаштувалися на будівельне підприємство. Їх задовольняла не тільки заробітна плата, а й умови праці. Проте робота була важка. Поверталися ввечері дуже втомленими. Гроші задарма ніде не дають. Все це добре розуміли Валерій і його друзі.
Був випадок, коли Валерій дивом врятувався від смерті – ледь не потрапив під падаючу балку.
Згідно контракту, хлопці пропрацювали три роки. Перед від’їздом відвідали церкву, подарували «на Боже» гроші, помолилися. Дякували Богу, що допоміг заробити гроші і живими, здоровими повернутися додому. Валерій придбав у обласному центрі на другому поверсі трикімнатну квартиру з гаражем, купив автомобіль «Жигулі». Батьки та молодший брат раділи за нього.
Проживаючи в обласному центрі, зайнявся бізнесом. Появилися у нього гроші. Валерій почав думати про подругу для спільного життя. Він познайомився з дівчиною Наталією, яка працювала завідуючою кадрами на одному з підприємств міста. Вона свого часу закінчила Ужгородський державний університет, займалася спортом. Справжня красуня. До речі, вона цим дуже хизувалася . У неї було багато залицяльників. Та вона їх усіх відшивала. Ще й висловлювалася про них усіляко. Куди їй заміж поспішати? Вона мріє знайти хлопця, який би став її опорою. Водночас, вів здоровий спосіб життя − не пив, не палив, був матеріально забезпечений. А вона віддасть йому за це свою любов, ласку і жіночу ніжність. А порядок і чистота в кімнатах-то вже її турбота. Чоловік у неї буде доглянутий, чистий, охайний, не буде обділений жіночою ласкою.
Напевне, зваживши всі «за» і «проти», Валерій одружився на Наталії.
Весілля було скромним. Однак всі були задоволені.
Відтак розпочалося сімейне життя. Через рік дружина народила синочка. Сергієм назвали. У сім’ї велика радість. Батьки задоволені життям, вони допомагають одне одному. Бабуся теж допомагає їм чим тільки може. Усі раділи, коли Сергійко вперше вимовив слово «мама», почав самостійно ходити, тягнутися їм на руки.
І незчулись, як Сергійко підріс, пішов у школу. Вчився добре, освоював науку, служив прикладом для інших.
А у вихідні любили відпочивати на природі. За кермо автомобіля часто сідала дружина Наталія. Вона любить їхати з вітерцем.
Та одного разу при виїзді на природу вона на великій швидкості влетіла в зустрічну автівку. Сталася дорожньо-транспортна пригода. Найбільше постраждав водій зустрічної автомашини. Його відвезли до лікарні. Згодом на місце аварії прибули працівники міліції. Валерій взяв на себе відповідальність за трагедію.
Усе закінчилося тим, що потерпілий водій став інвалідом, а Валерія посадили на чотири роки. Наталія залишилася жити із сином. Часто згадують про батька. Дружина у всьому звинувачує себе, та зарадити справі не може.
На другому році перебування Валерія у в’язниці до нього навідалася дружина Наталія. І не просто так, а щоб підписав документ про розлучення. Вона навіть відмовилася від аліментів. Взамін попросила квартиру і автомашину. Чоловік погодився. Свій непростий вчинок пояснила так: їй надокучило разом із сином жити в однокімнатній квартирі, вона покохала холостяка, який добре заробляє і тому вирішила поєднати із ним свою долю. Валерій попросив її тільки про одне: щоб новоявлений чоловік не знущався над їх сином. На цьому і розійшлися.
Як чайка над морем пролетіли роки. День за днем, місяць за місяцем, рік за роком…
Звільнившись із в’язниці, Валерій зайнявся бізнесом. Одружився, у них з’явився синочок. У школі вчився на відмінно.
Син Сергій, що проживав із матір’ю, після здобуття середньої освіти вступив на медичний факультет Ужгородського державного університету. Після його успішного закінчення пішов працювати головним лікарем приватної лікарні в Києві. Став доктором наук, професором. Але про свого брата, Юрія, який проживав із батьком і закінчив медфак, не забув. Узяв його працювати до себе. Часто згадують про батьків, які залишилися самі.
Колишня дружина Валерія − Наталія уже на пенсії, часто хворіє. Остеохондроз замучив її, ходить за допомогою милиць. До неї додому часто навідуються рідні, знайомі, питають як справи, а вона лише безпорадно розводить руками:
−Хіба не видно… І за що мене так Бог покарав?
Кожен лише крадькома глипне на неї і подумає собі: Бог і справді нікого палицею бити не йде…
Михайло ЛОМАГА,
с. Брід
