Версія для друку Версія для друку

Іван Лендєл: «Мисливці першими зустрічають схід сонця і слухають ранковий спів пташок»

Не часто доводиться спілкуватися із мисливцями і рибалками. На перший погляд здається, що це люди особливого складу характеру. Адже не кожен, хто живе в селі, погодиться тратити дорогоцінний час, зокрема, у вихідні дні, в лісі з рушницею, або біля річки із вудкою, відчуваючи при цьому різні незручності, нерідко піддаючи себе небезпеці, перебуваючи в горах чи на воді.
Невже, напевне, подумає хтось, їх так приваблює впольований заєць, лисиця, кабан чи фазан або спіймана риба? На думку голови Загатського низового колективу Іршавської районної організації УТМР Івана Лендєла, це просто люди, які всім серцем віддані справі, люблять природу, глибоко, до душі сприймають процеси, які відбуваються в ній. Оглядаючи лісові масиви, можна водночас зайнятися і «тихим полюванням» – збирати гриби, суницю чи шипшину, або просто із фоторушницею зробити кілька світлин у мальовничих куточках природи. А хіба не приємно пройтись галявиною, подихати свіжим повітрям, пообідати на природі, випити джерельної води.
А ще тут немає випадкових людей, які схильні до браконьєрства. Бо до охочих вступити в товариство мисливців і рибалок тут завжди ставилися вимогливо, принципово. Насамперед ти повинен любити братів наших менших, бережливо ставитися до них, сприяти їх розмноженню і пам’ятати, що без них і ми не виживемо. До того ж ти повинен бути хорошим сім’янином, ніколи не встрявати у конфліктні ситуації, показувати приклад іншим, бо тобі довірено тримати в руках зброю. 
Ідучи на полювання або на рибалку, вони чи не першими зустрічають схід сонця, слухаючи ранковий спів пташок. Водночас, вони проводжають захід сонця, бо після полювання їм є що згадати, про що погомоніти. Адже стільки всіляких цікавих життєвих історій стається. Тут можна наслухатися чимало різних бувальщин, які траплялися з ними. Дотепер старожили Климовиці пригадують про полювання на дикого кабана. Це трапилося в урочищі «Глибокий», де проводилося проріджування густих посадок. Загонич Дмитро Волошиновський необачно спіткнувся на купу накиданих гілок, під якими ночував здоровенний дикий кабан. Тварина від переляку миттєво піднялася і дала знати ногам. Дмитро Іванович стрілою пронісся верхи на кабанові десь сорок-п’ятдесят метрів, і так же блискавично звалився у сніг. Тільки через певний проміжок часу важко піднявся і вже коли мисливці зійшлися разом, загонич ще довго не міг прийти до тями. Йому не вірилося, що він вітром пронісся на кабані.
А був випадок, коли мисливець Василь Данканич в одному із загонів в урочищі «Гомба» застрелив шість зайців, що було майже по одному на весь колектив. Друзі щиро дякували йому, бо кожен повернувся додому з трофеєм.
– Від цього кожен із нас отримує велике задоволення, а найголовніше – людина вчиться розуміти природу, бачити в ній добру, справедливу матінку-годувальницю, – каже Іван Іванович. – Відрадно зазначити, що за останні роки в наших угіддях стабілізувалась чисельність кабана, козулі, збільшилась кількість фазана, сірої куріпки. Значна робота проведена первинною організацією по збереженню рибних запасів.
Майже щороку проводиться інвентаризація всіх наявних біотехнічних споруд: годівниць, солонців, підгодівельних майданчиків. Обліковуються побудовані і відремонтовані альтанки, місця відпочинку, окультурюються джерельця та межові знаки.
Часто можна почути: що необхідно зробити в мисливських господарствах, щоб досягти європейського рівня цільності диких тварин і птахів? По різному можна відповідати, але треба реально дивитися на життя. У першу чергу необхідно дати людям роботу і гідну заробітну плату, підняти рівень культури ставлення до природи, морально і матеріально заохочувати охоронців природи і принципово наказувати браконьєрів.
Для того, щоб досягти оптимальної цільності фауни, в першу чергу треба забезпечити кормову базу, чисельність хижаків звести до мінімуму, викорінити браконьєрство. А це і є основні принципи ведення мисливського господарства на науковій основі.
Неабияку роль відіграє у веденні господарства культура поведінки, тим паче, що мисливської зброї на теперішній час на обліку дозвільної служби зареєстровано чимало. Завдання полягає в тому, щоб вся зброя, яка використовується на полюванні, була облікована і використовувалась згідно з правилами та на основі виданих документів.
І.І.Лендєл уже шостий рік очолює Загатський низовий колектив мисливців та рибалок. До того цим господарством завідував колишній голова колгоспу «Карпати» Іван Яцура. Іван Лендєл родом із Климовиці. Батьки бачили в ньому дбайливого господарника, що він продовжуватиме їх справу. Та не так сталося як гадалося. Після служби в армії пішов працювати у правоохоронні органи. Любив порядок, дисципліну, чесно виконував покладені на нього обов’язки. Мукачівським райвідділом внутрішніх справ неодноразово нагороджувався подяками і грамотами.
А коли пішов на заслужений відпочинок, повернувся жити в Загаття, звідки родом його дружина Олеся. Та сталося так, що очільник товариства І.А.Яцура захворів і йому запропонували очолити низовий колектив мисливців і рибалок. Охоче погодився, бо майже всіх мисливців знав у обличчя. Вони неодноразово збиралися в їх оселі і обговорювали свої справи. Ще й тепер багато може розповісти про батька дружини Юрія Івановича (він довгий час був директором Загатської середньої школи), Федора Лендєла, Івана Устича, Андрія Канчія, Василя Данканича, Василя Шелеля, Василя Повшика… У той час у колективі налічувалося 17 мисливців. Було створено чотири бригади. За ними було закріплено 2138 га мисливських угідь, куди входили ліси, чагарники та пасовища.
Коли мова пішла про фауну, Іван Іванович розповів, що тут поширені в основному зайці, лисиці, козулі, дикі кабани, куріпки і фазани. Доречно сказати, що найбільше фауни знаходиться в урочищі «Гат». Справа в тому, що тут свого часу був заповідник і полювання не проводилось. Коли взимку у горах випаде великий сніг, сюди навідуються вовки. Вони приносять великої шкоди, однак «гостюють» тут недовго.
Іван Лендєл продовжив справу свого попередника. Тепер у колективі 30 чоловік. Це: Іван Брейдла, Михайло Кобаль, Мартин Вінер, Віталій Цільо, Іван Ігус, Михайло Цогла, Ігор Паук та ін.. На даний час тут знаходиться 11 годівниць, для підгодівлі фауни щорічно заготовляють сіно, качани кукурудзи і сіль. Попри це в останні роки кількість фауни зменшилася. Пов’язано це із різними причинами. Однак Іван Іванович мріє спрямувати роботу товариства так, щоб досягти європейського рівня цільності диких тварин і птахів. А для цього потрібно в першу чергу дати людям роботу і гідну заробітну плату, підняти рівень культури ставлення до природи, морально і матеріально заохочувати охоронців природи і принципово наказувати браконьєрів.
– Із обґрунтованим веденням мисливського господарства, – вважає він, – можна буде досягти оптимальної чисельності фауни і рибних запасів. А для цього неообхіно забезпечити кормову базу, чисельність хижаків звести до мінімуму і повністю викорінити браконьєрство. Тобто мисливське господарство слід вести на науковій основі.
Приємно чути таке. Значить мисливське господарство має майбутнє. Воно в надійних руках.

Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар