Версія для друку Версія для друку

…А пам’ятника поету Івану Петровцію дотепер так і нема

Про це мені нагадав днями колишній Осійський сільський голова Василь Турянин. І справді: 2016 року в рідному селі відомого українського письменника побував скульптор Михайло Белень, свого часу великий приятель Івана Юрійовича, і пообіцяв звести йому пам’ятник. Це питання було обговорене із тодішнім головою районної ради, який дав «добро» на зведення пам’ятника на території Осійської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Іван Петровцій, звісно, заслуговує на це. Народився він у селі далекого 1945 року. Читацькому загалу він відомий тим, що видав десятки поетичних і прозових книг. Серед них – «Знак весни», «Карпатське літо», «Жовтень – осені свічадо», «Софійка і весна». Як співавтор разом із дружиною Валентиною Петровцій написав кримінально-детективну повість – «Мануміссіо, або Хроніка урмезійовських убивств» та зробив переклади багатьох творів світової літератури. Перевидав книжку відомого українського письменника Федора Потушняка «Ворожки осійських босоркань».
Помер Іван Юрійович 1 січня 2016 року.
Свого часу, будучи в Ужгороді, автор цих рядків часто заходив у його приватний магазин з оригінальною назвою «Бовт файні книги», який знаходився на площі Шандора Петефі. Іван Юрійович пропонував відвідувачам популярні книжки українських і зарубіжних письменників. Серед відвідувачів можна було зустріти вчителів, письменників, доцентів, професорів і доцентів ужгородських вишів, а також усіх прихильників красного письменства. Неодноразово бачив я там і його друга Михайла Беленя. Часто разом вони їхали і за кордон.
Жителі Осою та прихильники його творчості сподіватися скоро побачити пам’ятник. Та не так сталося як гадалося. Пам’ятника нема дотепер.
Днями ми із Василем Турянином побували у рідної сестри Івана Петровція. Ірина Юріївна вгостила нас кавою. Коли мова пішла про пам’ятник, вона лише безпорадно розвела руками. Неодноразово намагалася додзвонитися до М.Беленя, та все намарно.
І так спливає рік за роком… Як у річці Синявці вода, яку так гарно оспівав поет…
Обіцянка-цяцянка…Допоки так житимемо?

Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар