Версія для друку Версія для друку

ГОРА ПОРОДИЛА МИШУ! \а, може, то тільки передродові судоми?\

Несподівано Іршава, що так повільно, але невідворотно стає заштатним населеним пунктом Закарпаття, нехай навіть із приставкою центра громади, стала епіцентром скандалу в інтернет-мережі. Мова про суботній вояж групи таких собі журналістів, які, за їх неодноразовими твердженнями на відеокамеру смартфонів приїхали зі Львова та з Херсона допомогти нам боротися з коронавірусом. Це коли вони, немовби ненароком, блукали по приймальному та травматологічному відділеннях КНП «Іршавська міська лікарня»: такі «продвинуті», а ніби й не знають, що переломи і травми до інфекційних захворювань мають таке ж відношення як і ветеринарія до агрономії. Хоча, закінчивши аграрний виш, не гріх і переплутати. Та то між іншим .
Проте, чомусь уважному спостерігачеві може небезпідставно видатися, що цей «журналістський» пул менше всього турбувало здоров’я іршавчан. Засвітившись на екрани, наробивши шороху, привернувши до себе потрібну увагу, почали вибиратися з Іршави.
Ось тут і починається зав’язувати клубок нічних пригод заперевальним варягам, або, може, їм більше до вподоби слово «вар’яти». Нехай і так.
Хто має час і терпіння нехай в соцмережі знайде і, чесно кажучи, попорпається… Інакшими словами важко передати нормальній людині враження від побаченого.
Зазначимо апріорі, що ні автор зокрема, ні редакція в цілому не збираються виступати адвокатами ні наших медичних працівників, ні місцевих поліцейських. Кому більше відомо про їхні хиби і здобутки аніж нам із вами, але як колись доволі прямолінійно висловився один із американських президентів про котрогось із латиноамериканських диктаторів: це наш «дзункін дзин», і ми його …
Коли вже мова зайшла про цитування, то нам аж ніяк не обійтися і в даному конкретному випадку без цього. Один із «гостей», ніби й доволі підкований у правовому відношенні, водночас явно провокаційно періодично звертаючись до поліцейських обзиває їх. Ну, як би це вам передати – «далекими свійськими родичами диких вовків». Далі – більше! Драматургія вимагає жертви, крові. У дверях появляється один із нічних прибульців, піднятий ним вгору середній палець руки по нігтю окантований ниточкою крові, що викликає новий приплив збудження:
– Що, ти їм fuk показав, вони зламали тобі палець?!
Сам теж неодноразово крутив поміж тим українську дулю з маком перед обличчями поліцейських.
А ще сипалися погрози судом, звільненням і «Революцією в Іршаві»; «Це буде не Майдан. Це – буде відповідь» (звучить на слензі, майже як «ответка»); «Мене не буде, але встануть всі»; «Ти Врадіївку хочеш?»; «Звідси починається повстання»; «Це сепаратизм!».
Зауважте, ці закиди, як мантри, раз по раз закидувалися поміж прямими образами поліцейських на вулиці і у відділку. Скажіть, хто в нас тепер аж так любить недореформовані поліцію та медицину: ґрунт розораний, чекає полови…
Закони жанру збережені класично: мавр зробив свою справу, мавр може піти. Два епізоди підтверджують це шекспірівське на всі сто фунтів: як тільки перед головним модератором шоу появляються своєю чергою Шкірта і Караслай, стиль поведінки зальотного революціонера міняється до невпізнання. Ні тобі дулі з наркотичним насінням на додачу, ні пропозицій допомоги коронавірусним хворим.
Так у чому ж собака зарита, через що це такий гармидер на наші з вами голови?
Виявляється, суд відпустив з-під варти одного «Доста»-тньо і відомого на Закарапатті громадського діяча, а той ноги в руки і гайда. Історія для українського, в тому числі і закарпатського, правового поля абсолютно не нова. І допоки нам з цим жити?
Проте, як виявилося: гора – породила мишу.
Декілька місцевих активістів таки під’їхали до поліцейського відділку, а окремі намагалися підлайкати – за лікарню.
Можливо, цій інтернет-піні і не варто би приділяти такої прискіпливої уваги, якби того ж тижня провідні новинні ресурси не повідомили, що Міністерство регіонального будівництва і житлово-комунального господарства визначило 10 функціональних типів територій в межах державної регіональної політики на період до 2027 року. (про це згодом)
Суботня демонстрація поводження із втраченим районом – як преамбула перспективи Срібної Землі до 2027-го року?
Знову перед підписом наголошую на оціночності власних суджень.

Михайло ІСАК

Ваш отзыв

Ваш коментар