- Нове життя - https://nz-ir.com -

До дня зустрічі птахів у нашому селі

Зима вперто не хоче відступати, лякаючи вранішніми морозами. Цвірінькання горобця під стріхою не надто оптимістичне. Це – лютий.
Аж ось одного вечора ти вловлюєш у повітрі легкий подих весни. Він несміливий. Це – березень. «Місяць птахів», − як любить казати моя бабуся, Наталія Юріївна, або невидимих янголів, що поєднують небо і землю. Птахи весь час поруч. Це – довіра. Ми так звикли до них, що достатньо лише подивитися у вікно, аби побачити птаха. Інколи нам здається, ніби їх добре знаємо. Але, на жаль, ні!
Здавна вважають, що весну ( а з нею і тепло) приносять перелітні птахи. Крім того, на своїх крилах приносять невидимі золоті ключі, щоб передати їх сонечку, якими воно відімкне землю. Це відбувається 22 березня на свято Сорока святих. Цього дня влаштовували День зустрічі птахів. Як пригадує моя бабуся: «Особливо коли зима була сніжною, лютою, затяжною, юрми людей виходили на вулицю і веселилися. Вважалося доброю ознакою, коли понад хатою пролітав якийсь птах. Деякі діти вилазили на дерева і підкидали випечений хліб, щоб приманити крилатого». До речі, у Німеччині птахів колись зустрічали дзвонами.
Сьогодні ми легше переживаємо зими, але є люди в нашому селі – Нижнє Болотне, які й дотепер випікають із тіста фігурки птахів, щоб потім покласти їх у заздалегідь приготовані годівниці. Гнізда на деревах не руйнують, навпаки, їх оберігають і деколи навіть «ремонтують».
А чи задумовувались ви над тим, чому більшість птахів прилітають ночами? Сонце і місяць ведуть їх, а земля дає рівновагу для льоту. Мають дуже добре внутрішнє відчуття часу. А ще на крилах лелеки любить зайчиком- безбілетником примоститися соловейко. Так! Це той, чиїм співом ми захоплюємось на світанні. Хоча насправді має специфічну будову горлечка. Він його в роздратуванні прочищає, а для нас це неперевершене тьохкання.
Щоб у ваш будиночок – птахівню заселився пернатий друг, не треба вивішувати їх усі одразу. Найпершими до нас прилітають шпаки і трясогузки, останніми – мухоловки. Велике значення має отвір у будиночку. Він повинен бути не надто вузьким або широким. Тісний і глибокий будиночок полюбляють лише синички.
Зараз гостро постає питання охорони природи. На території Нижнього Болотного можна зустріти птахів, занесених до Червоної книги: білий лелека, шуліка рудий, шуліка чорний, кажан, дятел білоспинний.
Щоб полегшити життя пташкам узимку, учні нашої школи кожного року майструють годівниці, які розвішують на території закладу, щоб вчасно підсипати корм. Протягом лютого виготовляли пташині будиночки, щоб із настанням березня розмістити їх на деревах. А ще в березні в актовій залі проводили виставку малюнків, фоторобіт та плакатів «Птахи нашої місцевості».
Особливо оберігаємо місця гніздування білого лелеки, який облюбував територію присілка Красино. Люди радіють прильоту цього красеня, бо від цього часу починається справжня весна.
Як гарно посидіти у вечірню годину біля будинку, слухаючи вечірню месу птаства! Допоможи нам, Боже, відділити земне від небесного, розділити в душах біле й чорне. І най летить темне за вітром! А завтра настане разом з лавиною звуків птахів.

Крістіна Кормош,
учениця 9-го класу
Нижньоболотнянської гімназії
Зарічанської сільської ради