Версія для друку Версія для друку

Закарпатське село: особливості просторового розвитку. Перспектива чи занепад?

Чи виживе село в ринкових умовах?
У зв’язку із знищенням економічних зв’язків з країнами СНД, майже одночасно припинили своє існування не лише філіали заводів ВПК, але й цехи філій легкої промисловості у гірських селах і селищах області, де була хоч і середня зарплата, однак за кошти цих міністерств спеціалістам будували квартири, дитячі садки, амбулаторії, щоб це давало можливість дітям з гірських, передгірсьних і сільських районів лікуватись, вчитись в нормальних умовах, а пізніше, нарівні з міськими учнями, здобувати освіту. Внаслідок вищенаведених явищ в економіці поступлення в бюджети сільських рад зменшилися в кілька разів і є дотаційними.
Тож для підвищення ефективності системи управління територіальним розвитком були внесені зміни в законодавство і запропоновані зверху Концепція реформи адміністративно-територіального устрою та Концепція реформи місцевого самоврядування, які мали ніби благі наміри – скорочення адміністративного апарату і економію коштів, однак у дечому вона подібна до соціалістичних укрупнень областей (Раднаргоспи за часів М. Хрущова), західний регіон з центром у Львові, укрупнення районів та укрупнення сіл.
Концепція реформи адміністративно-територіального устрою та Концепція реформи місцевого самоврядування не досконалі і це часто призводить до закриття закладів соціально-культурного побуту на селі. Це називається оптимізація, бо села дотаційні. Тут повинен бути зважений підхід обласних рад до кожного окремого населеного пункту, а не прийняття спущених зверху постанов.
Хоч президенту В.Ющенку і не вдалося реалізувати цю реформу на рівні об’єднання областей, однак тиха адміністративна реформа пішла своїм ходом, сільради об’єднали і укрупнили, на жаль, не давши основного – коштів на фінансування соціально-культурних об’єктів. З’являються неперспективні села в яких закриваються заклади соцкультпобуту, немає коштів на нові генплани. І в той же час хочуть закрити сільські поліклініки, наприклад: у селі Кушниця через брак коштів закрили лікарню.
Закарпатські села живуть із надією на майбутній сталий розвиток. І завдання спеціалістів – допомогти відродити село.
У зв’язку з тим, що розпався СРСР, незайняті вдома закарпатці, шляхом міграції на будівництво в Російській федерації та Західній Європі заробляли кошти, і вкладали в покращення своїх житлових умов вдома, купляючи квартири в новобудовах міст Ужгорода та Мукачева. Через безробіття вдома, навіть в закарпатських селах виставлені на продажу до сотні приватних будинковолодінь, ціна яких дуже низька.
Безробітні колгоспники стали лісорубами і будівельниками до 1914 р. в Росії, як і їх діди, а також емігрували в країни Західної Європи на тимчасові роботи, привозячи в Україну мільйони доларів і євро, які вливаються в економіку України.
Закарпатські села славилися на всю Україну, адже вони не зазнали жахливого голодомору, як на сході України, не було великих людських втрат і під час другої світової війни. Закарпатці люблять свою малу Батьківщину і вважають її раєм на землі. Тож завдання влади зберегти для нащадків цей рай. Закарпатські села були вітриною соціалізму в СРСР. На жаль, за часи незалежності через втрати ринків збуту відбувся занепад закарпатського села.
Цього не можна сказати про білоруські села, які і в 21 столітті в незалежній Білорусі не збавляють темпів сільськогосподарського виробництва, як і ціла економіка братньої Білорусі.
Нашим сільським господарям варто переймати досвід сусідньої Угорщини, де для рівнинних районів Закарпаття об’єднати землі з великими сільськогосподарськими виробниками з потужною технікою і переробними цехами та холодильниками, передовою логістикою, що забезпечить їм прорив на ринку і конкурентноздатність. Однак, не варто повністю ігнорувати попередні досягнення закарпатських сільськогосподарських виробників і спробувати повернути собі частку ринку збуту сільгоспвиробництва, і в цьому напрямку треба брати приклад з інших. Почали відроджуватись великі тепличні господарства в Хустському районі, інтенсивно працюють закарпатські фермери по вирощуванню ранніх овочів в Хустському і Берегівському районах. При цьому уряд Угорщини підтримує матеріально закарпатських угорців-фермерів, виділяючи кошти через фонд Егана на закупівлю сільськогосподарського реманенту, насіння та добрив. Крім того, були освоєні кошти на ремонт окремих лікарень, шкіл та інших закладів культури в Берегівському та Ужгородському районах. Також відремонтовані лікарні і школи були забезпечені сучасним медичним обладнанням та комп’ютерами. Доплачують вчителям угорських шкіл. Також жителі окремих сіл господарським методом при частковому власному фінансуванні почали асфальтувати сільські вулиці в своїх населених пунктах. Села ожили, зменшилась міграція населення до Угорщини. З підсобних тепличних господарств овочі поступають на міські ринки.
На жаль, великі супермаркети, що торгують продуктами харчування, офіси та склади яких розташовані в обласному центрі м. Львові, не закупляють харчову продукцію закарпатського виробництва, за виключенням хіба що мінеральних вод. А це значить, що не маючи навіть у себе вдома ринку збуту закарпатських харчових продуктів, галузь повністю занепадає. Навіть м’ясну тваринницьку продукцію, та хліб завозять з інших областей. Щоб не плестися позаду, за свій ринок збуту закарпатським сільгоспвиробникам треба боротися. Не відчувається допомога з боку обласних структур. В гірських і передгірських районах необхідно розвивати фермерські відносини і гірський туризм.
Порівняємо Білорусь з нашими Українськими реаліями. За програмою «Надання кредитів фермерським господарствам» у 2020 році, фермери Закарпаття отримали найменше в Україні фінансової допомоги. Для щасливчиків, яких можна перечислити, Середній обсяг допомоги на 1 фермерське господарство становив 374 тис. грн. Для Закарпаття це мізер у порівнянні з фінансовою допомогою Угорщини для фермерів українських угорців – фермерів з низинних районів.
Ми хочемо, щоб Закарпаття стало сучасною вітриною незалежної України. А тепер погляньмо на ідилічну картину: біля дороги цвітуть сади, а за селом доглянуті поля.
Краса закарпатських гірських ландшафтів, що нагадує ландшафти Чехії, Австрії, Швейцарії, Німеччини, та поєднані з ними гірськолижні курорти та лікувальні санаторії використовуються менше як на половину від свого природно-ресурсного потенціалу. Якщо це не черговий прожект то у межах туристичного кластеру на Боржавських полонинах інвестори планують звести близько 7 курортів. Всьому цьому має передувати ландшафтно–естетичний аналіз території, проведений спеціалістами, після скурпульозних проєктних і природоохоронних розробок із залученням інвестицій, в тому числі закарпатських заробітчан, має втілитися в прекрасні архітектурні споруди і працювати на благо всіх закарпатців, якщо вже ми проголосили про «європейський рівноправний», а не неоколоніальний вибір.
Все це після ландшафтно–естетичного аналізу територій проведеного спеціалістами, після скурпульозних проєктних і природо-охоронних розробок з залученням інвестицій, в тому числі і закарпатських заробітчан, має втілитися в прекрасні архітектурні споруди і працювати на благо всіх закарпатців.
До речі, на Міжгірщині в с. Колочава з кожним роком збільшується потік не лише українських , але й закордонних туристів. Бо ж організовані і збудовані за власний кошт меценатом Станіславом Аржевітіним десяток музеїв, а найбільший з них – «Закарпатське село», вдихнули свіже повітря в розвиток туризму на Міжгірщині.
Закарпатські села живуть з надією на майбутній сталий розвиток і завдання влади та спеціалістів відродити села- укрупнені територіальні громади. Дай, Боже, щоб це трапилось чимшвидше.

Василь Гецко,
член спілки архітекторів України.

Ваш отзыв

Ваш коментар