Версія для друку Версія для друку

Не цурайся мови…

Не цурайся мови – перлини життя,
Це музика – барви нашого буття.
Історична пам›ять нашого роду,
Мова – найцінніше надбання народу.

Рідна мова – сяйво серед ночі,
Світить нам, як материнські очі,
Вона одна на всі світи,
Любив її Шевченко, люби і ти.

Живеш в Україні, то вчи мову,
Вкладай в уста її знову і знову,
Державну мову усі мають знати ,
Бо ти українець – Україна наша мати.

Татарські, польські, московські навали,
Знищували мову, жити не давали,
Наперекір всім мова не зникла, живе,
Наймелодійніша, начарівніша понад усе.

Рідна мова зігріває душі,
Не цурайтесь її – не будьте байдужі.
Злиденна душа ярко не палає,
Радісно й щасливо вона не співає.

Над Україно світить Велика зоря,
Це невмируще слово Кобзаря,
Земля і мова в нас єдина,
Як суверенна Мати- Україна.

Рідну мову люби й бережи,
Як свій найбільший скарб держи,
Щоб не глумились з неї вороги,
Підніми вище Карпатської гори.

Не цурайся мови, а учись,
За мову, за землю і волю борись,
Так Шевченко нам заповідав,
І життя своє за це віддав.

Мелодійна мова – зігріває душі,
Любіть Україну, не будьте байдужі!
Мова українська світло святе,
До перемоги нас приведе.

Ми діти великого,славного роду,
І нам не буде переводу.
Не цурайся мови, за неї борись,
Якщо українець то мови навчись.

Шевченко з руїн підняв рідну мову,
Із слова зробив міцну гостру зброю.
Мова ожила й розправила крила,
Розтопилась багатовікова тверда крига.

Любім рідну мову і наш рідний край,
Мова вкраїнська – це наш земний рай,
Хай вічно звучать,Україно, голос твій,
На рідній землі, дорогій і святій.

Віталія Лендел

Ваш отзыв

Ваш коментар