Версія для друку Версія для друку

Урок географії

Урок географії
Здається, що всі ми у класі – туристи,
Он води Байкалу глибокі та чисті,
А в Африці – спека, пустеля Сахара.
В Канаді північний тече Ніагара.
Цікаво побути, звичайно, в Європі,
Де й ми живемо у щоденній турботі,
І нашій країні, коханій та милій,
Котра хоче спокою, ладу та миру.
На Сході давно в нас іде вже війна
І це не народів двох братніх бійня.
Політики наші й російські сказились,
А ми у заручниках в них опинились.

Синевир
Смереки − як вії
Над озером моїм,
А острів-зіниця
Якраз всередині.
Вода тут прозора,
Сягає глибоко,
Тож віриш в легенду,
Що це морське око.
Карпати могутні
Із сонцем на скронях,
Тримають цей скарб
У зелених долонях.

Хвалько
−Я нікого не боюсь, −
Голос чується Петруся, –
Ні старого гусака
Ні кудлатого Бровка!
Під стіжком була розмова,
Раптом – шу-шу-шу полова,
Певно миші, а Петрусь
−Ой там звір страшний,
Боюсь!

Ромові болячки
На ранковій руханці
П’ятикласник Рома
Скиглить: − Йо, не можу,
Геть скувала втома:
Руки аж валяться,
В ногах нема сили,
Ви б, учителю, мене
До класу пустили…
Знають всі у школі,
Ромка – лінькуватий,
Шнурки в черевиках –
Не вміє в’язати.
Вдома все за нього
Робить рідна мама,
А у школі часто
Із синочком драма.

Лось у місті
Було так
Чи тільки нам здалось,
Що блукав
По місту дикий лось?
Правда, чутка
Вулицями йшла,
Що раніш
Лосиха тут була.
Певно, лось
Свій страх десь заховав,
І лосиху
В місті він шукав.
Бачили у місті
Лосенят,
Лісових з гущавини
Малят.
Прикрість їх
Замучила така:
Бо нема у лісі
Дитсадка.
Та дарма
Потратили бензин,
Дитсадок закритий –
Карантин.

Жираф
У вікно він зазирає
Аж на поверх третій.
Усміхнеться,
Ще й моргне:
−Добрий ранок, Петю!
Бо в Петька
Будинок перший.
Біля зоосаду ,
І жираф,
Сусід привітний,
Будить його радо.

Тиждень Петі Лижибока
Неділю Петя пролежав,
Чи зійде сонечко, чекав,
Але було в неділю хмарно,
І день пішов для нього марно.
А понеділок – що за день!
Не знає в школі нітелень.
Він біля дошки аж потів,
Збрехав учителю: − Хворів…
Вівторок тим щасливий був –
Петро щоденника «забув» –
І двійку, гусака печалі,
Учитель вивів лиш в журналі.
А середа, ну що казати,
Прийшлося знов відповідати,
Слабою відповідь була,
Сумний кінець – оцінка «два».
В четвер Петро наш був героєм,
Про нього взнала ціла школа,
Як із уроку він тікав,
У яму вигрібну попав.
Всю п’ятницю сидів він смирно,
І день пройшов би зовсім мирно,
Петро ту п’ятницю прокляв ,
У школу батько завітав.
Суботу всю Петько бездіяв,
Чекав… коли прийде неділя.

Михайло ЦІЦАК,
с. Імстичово

Ваш отзыв

Ваш коментар