Уже рік всі ми живемо під страхом від новітнього різновиду грипу – коронавірусу. Втрати – економічні, соціальні, моральні не піддаються підрахунку.
Чи не найбільше від цієї пандемії потерпає школа. Вчителі та учні з жахом згадують минулий рік. Більше півроку тривали вимушені канікули. У випускників не було ні святкових фотосесій, ні урочистого виходу на шкільну лінійку з нагоди останнього дзвінка, ні яскравого й веселого випускного балу. Не дай Боже, щоб таке повторилося.
Чесно кажучи, широко розрекламоване навчання он-лайн, тобто дистанційно, вкрай неефективне. Дітям потрібен живий учитель, спілкування з друзями. В першу чергу це стосується початкової школи. Не можна собі уявити, що шестирічна дитина може навчатися самостійно, та й старші учні не можуть обійтися без вчителя, бо є багато таких тем, що потребують глибокого аналізу: детального пояснення, групового обговорення. А це можливо тільки на уроці під керівництвом наставника.
Карантин, локдаун не просто заборонили відвідувати школу, залишають глибокий негативний слід не тільки в знаннях дітей. Маємо великі втрати морального плану.
Школа – соціальний, комунікативний заклад, де діти набувають досвіду жити в колективі, в суспільстві, поступово стають особистостями. Коли школа закрита – все це відпадає й означає, що є прогалини у суспільному, моральному розвитку дитини. Легше заповнити пропущене в навчанні.
Діти це теж відчувають. Після довгої перерви в навчанні вони стали наче іншими. З радістю відвідують школу, менше бешкетують і стали більш дружніми, уважнішими, стараються не пропускати уроки без поважних причин.
Ми живемо в такий час, коли освіта, знання потрібні як повітря. Без цього не можливий рух вперед. Радію, що починають розуміти це й наші учні. Але, в першу чергу, це повинні розуміти ті, хто над нами, хто віддає накази про закриття шкіл, бо локдаун може піднести школі такий нокдаун, що діти ХХІ століття будуть відкинуті назад у всіх напрямках свого розвитку. Навіть у цих важких умовах ми маємо дбати про майбутнє. А майбутнє – це діти, й треба діяти так, щоб вони не були обділені, обдурені, щоб вони йшли в доросле життя добре підготовленими розумово, морально й фізично.
Марина РОМАНЕЦЬ,
заступник директора Імстичівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
