- Нове життя - https://nz-ir.com -

Якість – нікудишня, а ціна – захмарна!

Коли збираються 2-3 чоловік чи група людей і обговорюють якісь наболілі питання чи то в якійсь сім’ї, селі, районі, області, чи взагалі в державі, то погомонять, пожаліються одне одному, а допомогти нічим не можуть. Є ще стосовно цього і така народна приказка: «Поговорити собі, та й стільки нашого». Тим паче, тепер зимові вечори довгі, включаєш той телевізор, а там одне і те саме: тарифи підняли, хто в цьому винен, коронавірус – захворіло стільки, вилікувалося – стільки. І що з цього приводу мене розсмішило, як і більшість, напевно, людей, це статистичні дані, наприклад, вилікувалося 561 чи 562 людини, заокругліть уже цю цифру. Пам’ятаю, при СРСР статистика відігравала дуже велику роль, коли в який бік треба було. Знаю це, бо доводилося з цим стикатися по роботі. Отож, шановний читачу, вирішив поділитися з вами своїми думками з деяких питань сьогодення, які турбують людей, хоча знаю, це не вплине на вирішення проблем, але на душі стане легше, бо кажуть, хто виговориться, тому легше. Отже, як я назвав свою статтю «Якість – нікудишня, а ціна – захмарна», зразу згадав про напис на одній з упаковок з майонезу, де написано: «Якість – королівська, а ціна – народна». Лише не знаю, як з правил української граматики, чи можна ці вислови назвати синонімами одна за одним. Бо перший із них є правда, а другий брехня однозначно. Бо якість газу, який подають населенню, не відповідає жодній критиці і стандарту. Про яку якість може йти мова, коли, щоб закип’ятити воду на 2-3 чашки кави, потрібно півгодини часу. Однак ціна стандартна. Другий вислів – це справді брехня, бо бачимо всі, що корів нема, а, значить, нема і молока. Постає питання, звідки беруться «королівська» якість майонезу? А торгових марок цього харчового продукту декілька. Якість підтверджують і лабораторний аналіз експертів, що вона нікудишня. Але давайте повернемося до тарифів на газ і електроенергію. Наші економісти і експерти ніяк не можуть розрахувати собівартість газу, а знаєте чому? Бо ціни встановлюють ті люди, які приватизували облгази і обленерго, і вони на свій розсуд регулюють ціни, не зважаючи на пенсії, забезпеченість роботою, розміром зарплат людей. На чужих бідах бажають потрапити до раю, лиш одна біда, бо грішників до раю потім не беруть. Чим більше років уже ми ні від кого не залежні, тим «веселіше» жити. З приходом нової влади ми живемо лише обіцянками, нас дурять, як дітей, цукерками, коли рвуться в депутатські крісла, а сівши в них – забувають про тих, хто їх туди посадив.
До речі, є дуже багато депутатів, коефіцієнт корисної дії яких дорівнює нулю. Є, напевно, і такі, які за свою каденцію ні разу так і не підійдуть до трибуни. А їх би поставити від виробітку, як той токар або зварник, і згідно внесених пропозицій, конкретно прийнятих рішень і зарплату видавати. Яка мова про їх ефективну діяльність може бути, коли вони не можуть вплинути на ті нещасні тарифи. У нас парламентсько-президентська держава, отже, карти в руки вам, шановні. Біда в тому, що багато фракцій у Верховній Раді, і кожна ж має свою лінію. Я, чесно, наших парламентарів порівнюю з футбольною командою, відмінність їх лише у тому, що в футболі від воротаря, захисника, півзахисника, нападника, кожен виконує своє амплуа, на загальний успіх команди, тобто на перемогу, а фракції відстоюють не інтереси людей і держави, а своїх членів, тому ми так і живемо.
При Союзі ціна на газ була 4 копійки при тому, що велося будівництво нових газопроводів, що потребувало чималих коштів, але населення це не відчувало. Ми ж були свідками будівництва газопроводу Уренгой – Помари – Ужгород, бо окремі його ділянки проходять через населені пункти нашого району. То було справжнє масштабне будівництво, що потребувало матеріальних, людських, фінансових затрат, але, повторюся, ціну на газ не підвищували.
Тепер, здається, все готово для постачання газу населенню, але ціни невпинно ростуть вгору, збагачуючи олігархічні групи. Бо влітку всі хвалилися, що в газосховища закачали газ по ціні 3,6 грн., а зараз продають по 10-12 грн. в окремих регіонах, що призвело до мітингів і протестів людей. Чиновники думали, що номер пройде, але ні, люди стали більш рішучими, і, слава Богу, що поки що це мирні протести. Бо пенсії не вистачає людям заплатити комунальні послуги, не кажучи вже про харчі і ліки. Ну про це потрібно думати, а не лише підвищувати тарифи. До речі, в ЗМІ постійно інформують про заборгованість у мільйонних вимірах лише не кажуть конкретно, хто боргує. Прості люди не можуть боргувати, а якщо і боргують, то незначні суми, бо коли абонент не сплатив – його попереджують і відключають від споживання.
А ще, окрім ціни за газ, як товар, придумали ще і плату за транспортування, хоча транспортують газ по старих газопроводах, де вони не вклали ні копійки, і по тих трубах до споживачів, особливо в сільській місцевості, де люди за свої кошти підводили собі газ. Ці газові компанії й повинні, по-моєму, платити людям ще за оренду газопроводів. До речі, подивилися б ви, у якому стані знаходяться газорозподільні станції, хоча вони б мали мати вигляд, як маєтки окремих олігархів, за такі кошти, що беруть за доставку газу. Є такий уже анекдот: кум кумові каже, що за газ приходять дві платіжки, той на роботі видаватимуть дві зарплати, безпосередньо за роботу і за те, що ми йдемо на роботу. Якщо ми приходимо в магазин, там стоїть одна ціна, і я плачу її, мене не цікавить, як той чи інший товар потрапив на прилавок, це проблеми власника магазину. Та й в кінці кінців, хіба кожний місяць потрібно щось ремонтувати, ну нехай один раз в році, а то платіжки приходять кожного місяця, уявляєте, які суми набігають, що можна побудувати нові газопроводи.
Людина купить автомобіль, і що, кожного місяця його ремонтує, тоді навіщо йому той автомобіль, скажете ви.
Так само і електрики вже позаздрили газовикам і собі вирішили підвищити тарифи на свою продукцію. Раніше за спожиті до 100 Квт розцінки були одні, а більше 100 Квт – інші. З нового року розцінки вирівняли, що та пенсіонерка, яка споживає за місяць, можливо, 70-80 Квт платила по такій ціні, як мільйонер (якщо вони платять взагалі). Ходять чутки, що і за транспортування електрики потрібно буде платити. А подивіться, в якому стані знаходяться трансформаторні будки великої потужності. Як кажуть, добре, допоки все добре закінчується.
І ще, шановний читачу, що найбільше мене турбує, як і тебе, те, що наші керівники держави перш, ніж піти на певні поступки людям, просять дозволу на це чиновників МВФ (міжнародний валютний фонд). Це свідчить про те, що вони залежні від цього фонду, бо вони ґазди в нашій країні, призначають прем’єр-міністрів, міністрів, людей, які далекі від управління державою чи певною галуззю. Тому маємо те, що маємо. Візьміть будь-яку галузь в державі і хто очолює ту чи іншу галузь. А ще коронавірус підлив масла у вогонь, до чого ми не були готові, бо наша медицина знаходиться, знаємо, в якому стані. Поки ми оговтаємося, то нікому буде лікувати людей, бо люди масово виїжджають за кордон. На трансплантацію органів в черзі до білоруських медиків 500 чоловік. Чому, що в нас дурніші лікарі чи в чому причина?
А причину, ми знаємо, в чому. І так, як я вже писав вище, у кожній галузі. А ще, коли одна людина міністр відповідає за декілька галузей, наприклад, науки, молоді і спорту. А потрібно, щоб одна людина відповідала за одну конкретну галузь.
Ось такі в мене думки і ще багато, багато запитань до влади. Я – пенсіонер, але пільги не відчуваю ні на проїзд, бо транспорт має власників, ні в магазинах, ні в аптеках, бо соромно думати, що тебе за це ще хтось облає. І субсидії, які ви обіцяєте людям, дайте власникам облгазів і обленерго, щоб ціни були помірними, не заставляйте людей ходити по різних інстанціях в пошуках тої чи іншої довідки, бо, щоб завірити довідку, людям у зв’язку з утворенням ОТГ, доводиться їздити десятки кілометрів. Кажуть, ситий голодному не вірить. Тому, шановні можновладці, турбуйтеся про тих, хто вас привів до влади! Сформуйте команду справжніх професіоналів своєї справи, які будуть здатні вивести країну з прірви. Не вигадуйте все нові і нові реформи, щоб ними забивати голови людей, відмовтеся від управління вами ззовні, бо чужаки нам не бажають добре жити. Я впевнений, що в наших керівників є знання, мудрість, енергія і бажання, щоб зробити наших людей заможними, а країну – процвітаючою, з розвиненим сільським господарством, машинобудуванням, металургійну промисловість відновити, щоб ми пишалися Україною, з якою буде рахуватися і поважати її суверенітет увесь світ.

Іван ЛЕНДЄЛ,
с. Арданово.