Версія для друку Версія для друку

Треба вірити, кохати й любити

Здалека чути подих рідної землі,
В саду буйно розквітають лілеї,
Вітри десь заснули в тиші,
А я торкнусь сивини твоєї.

Не затаїти нам сивини,
Бо й скроні твої вже побіліли.
Роки, як немов журавлі,
Кудись у вирій полетіли.

Не треба ніколи тужити,
Що так скоро минають літа,
Треба вірити, кохати й любити,
Бо душа в суцвіттю вічно молода.

Марія Звонар,
с. Осій

Ваш отзыв

Ваш коментар