Версія для друку Версія для друку

Мати і матері

У мене не вистачає набору тих слів, аби повністю описати життя жінки, матері як роботящої, люблячої, терпеливої і, сказати, мучениці.
Побралися Марія з Петром в далекому 70-ому. А ще доти, в 7-ому класі, довгий час носила замість матері пошту (відділення тоді знаходилось в Ільниці). Далі в колгоспі в ланці сім років потрудилася за трудодні. На жаль, писалось усе на маму.
Пам’ятаю, як ми рубали вівцям та козам колгоспним на зиму віти берези (я замість матері йшла), а Марія, уже заміжня, вагітна п’ять місяців, впала з берези, але не придала цьому значення. Коли прийшла додому, в неї раптом почалися перейми і народились мертвими дівчатка – близнючки. Потім прийшли на світ Петро, Іван, Оленка, Дмитрик, Марійка.
Всю любов мати віддавала дітям. Ночами недосипала, щоб випрати, наварити, погодувати, город обробити, чоловіка вирядити на роботу (в колгоспі трактористом працював). А ще й частіше випивав, буянив, але все терпеливо переносила заради дітей, сім’ї.
Як діти трохи підросли, пішла на роботу в Ільницьку хлібопекарню. Тож скільки за 21 рік вимісила хліба, спекла, аби на ранок машина уже свіжий розвозила по магазинах. А ще 50-кілограмові мішки постійно тягала з мукою. В кінці робочого дозволяли брати додому кілька буханців. Раділа, що діти не будуть голодними, ще й в школу давала їм мащені лекваром скибки.
Згодом оженився старший син Петро в сусіднє село. Скоро й синочок появився у них. Але той так прискіпався до чарки, що дружина не схотіла більш терпіти знущань п’яного і прогнала його.
Потім і другий син оженився, слава Богу, семеро діток у нього. Але цього дружина полюбляє погоститися. Тож сам Іван у всьому старається не покладаючи рук.
Дочка Марії Олена десь у світ поділася і вже роки не була вдома. Правда, залишила матері ще маленького Русланчика, яка виховала, вивела його в люди. Він має свою сім’ю, двох дітей виховують. Але бабку часто провідує, допоможе в чомусь.
Жонатий і син Дмитро Маріїн в сусідньому селі мешкає, має двох слухняних дітей.
Найменша Марії дочка Марія вже видала заміж і свою дочку, а двох синів-близнюків старається вивчити, щоб мали вищу освіту.
А Марія, мати всіх п’ятьох своїх дітей, вже більш як десять років поховала свого Петра. З нею залишився жити непитущий старший син. Спочатку той ходив на роботу, а як отримає першу зарплату, пиячить, доки все не витратить. В різних місцях працював та ніде довго не протримувався. А вдома ж і матері пальцем не поможе, дивиться, аби щось поцупити з будинку і поміняти в когось на ту злощасну паленку. Та ще й руки не раз піднімав на свою матір. Прийдуть брати й сестра, поукоряють того й розійдуться, а тому все до лампочки.
Бідна Марія і корову тримає, щоб хоч молоко було, і чужих наймає покосити, поносити, бо сама не в силах (діти по роботах). Та ще огород посадить, покопле, збере. Так натрудиться за день, що ледве до ліжка дійде. А вранці встати не може: спина ой як болить, ноги в колінах не розгинаються, нестерпна біль в ногах.
– Йду до церкви, – каже, – Богу помолюся за своїх дітей, за заблудшого сина свічку поставлю і прошу слізно Матір Божу вразумити його. Полегшає на душі. А як додому повернуся, його вже нема, вже пішов «чекушку» глядати. Жінка плаче, не може дати ради ніяк, бо вмовляння не діють. Але як мати, в глибині серця жаліє пропащого сина.
… Скажу, не одна Марія має таку долю. Ще один такий є неподалік від них. Та мати теж часто плаче. Один син десь за межами України живе, другого поховала, третій має хорошу сім’ю (теж полюбляв випити, але скоро схаменувся). А цей, четвертий, якого покинула дружина з дітьми, бо не отямлявся і не полишає цього й зараз. Що зробить з ним старенька мати, котрій нікому води подати. Молиться за нього, благає Бога.
Алкоголь – це дійсно змій страшний, чоловік сам не розуміє, що творить. А пише: «П’яниці місце тільки в аду». Та й мені боляче, коли чую від матері (є такі) сова: «А здох би, а повісився би»…
Дорогі матері, не кляніть свої дітей, моліться за них, читайте акафіст до Божої Матері «Неупиваємая чаша», до мученика Воніфатія звертайтесь в молитвах. Сорок разів підряд (кожен день) акафіст читайте. Просіть у Бога і святих вразуміння, прощення їм. Бо ж «материнська молитва із дна моря піднімає». А Господь Всемилостивий все устроїть й допоможе вам у несінні свого хреста.

Ганна Ляшко,
с. Осій

Ваш отзыв

Ваш коментар