Версія для друку Версія для друку

Боржавські вітряки та погіршення перспективи туристичного бізнесу Закарпаття

ООН стурбована вирубкою Карпатських лісів, що може призвести до кліматичних змін.
Вже майже три роки закарпатці разом з українськими екологами стривожені і б’ють на сполох, з обгрунтованими висновками виступають проти авантюрних проєктів промислових вітрових електростанцій на водороздільному хребті Боржавських полонин.
Ці 38 вітряків, висотою 150 м., з фундаментом в плані як футбольне поле і сваями вглиб гірського хребта більше 20 м з тисячами кубометрів порушнного грунту. Їх можна буде споглядати з бінокля навіть з окраїн м. Берегово.
Спад економіки України за часів незалежності, особливо в Закарпатській області, змушує владні структури за всяку ціну заманити інвесторів для підйому економіки. Однак інвестиції бувають різними з екологічної та природоохоронної точки зору, з культурологічної чи інших негативних впливів і можуть завдати шкоду довкіллю чи культурному середовищу. Вже третій рік закарпатські екологи-активісти та жителі навколишніх сіл небайдужі до охорони природи, громадські організації, які об’єднались у Всеукраїнський громадський рух «Save Borzava» проти фірми забудовника «Атлас Воловець Єнерджи», що планує забудувати на територіях Воловецької та Тибавської сільрад (це раніше назва ще не об’єднаних громад) вітрові електростанції.
Закарпатська ОДА, очолювана в 2018 р. Геннадієм Москалем, підписала із забудовником меморандум про повне сприяння проєктуванню і будівництву гігантської ВЕС на Боржавських полонинах.
Вгору пішли рапорти про майбутні інвестиції, а чиновники управлінь і районних відділів РДА по команді почали видавати документи, хоча вони бачили, що це суперечить чинній «Схемі планування території Закарпатської області» та «Схемам планування територій району» і без належного узгодження з обласними структурами, що мають стосунок до природокористування. Однак, боячись втратити роботу виконували вказівки, що надходили зверху.
Громадськість, в т. ч. і власники туристичного бізнесу, поглянули на майбутні вітряки «знизу» і побачили не розвиток, а загибель свого туристичного бізнесу, бо через вітряки сюди не приїде не те, що закордонний турист, а навіть український не захоче їхати. І забили тривогу, думаючи, що їх почують у владних кабінетах і здоровий глузд переможе. Тож звернулися до суду.
На перших порах активістам з навколишніх сіл вдалось майже закрити цю тему. Попередній «губернатор» Бондаренко скасував незаконні розпорядження Воловецької та Свалявської РДА, а його наступник – В. Петров відновив вищеназвані незаконні розпорядження.
На зустрічі мені повідомив один з представників громадських організацій Закарпаття п. Панов, який мав розмову про ВЕС – гігантські вітряки на Боржавських полонинах з президентом України В. Зеленським та головою Закарпатської ОДА В.Петровим. Керівники громадських організацій запевняли і президента і голову Закарпатської ОДА про велику екологічну небезпеку цих гігантських вітряків, і просили про відміну рішень голови Закарпатської ОДА.
Адже передвиборчі лозунги на бігбордах, де голова Закарпатської ОДА В.Петров, який агітував голосувати за своїх однопартійців, зелених кандидатів звучало: «Разом змінимо Закарпаття …» невідомо чи в гіршу екологічну сторону з т .з. «інвестиціями» Боржавськими вітряками.… і екологічними катастрофами. Як говорять закарпатські інтелігенти: «Об закарпатців чиновники хочуть витерти ноги, і не прислуховуються до їхньої думки». Не вийде!». Підтвердженням цього є виступи в ЗМІ закарпатських активістів. Згадаймо, що у комуністів був лозунг: «Ми не повинні чекати милості у природи, ВЗЯТИ ЇЇ У НЕЇ – НАШЕ ЗАВДАННЯ». Тож такими методами у незалежній Україні нам, Закарпатцям хочуть силоміць навязати промислові ВЕС.
Як тут не пригадати нашим землякам яким чином поступали в подібних критичних ситуаціях попередні керівники, патріоти, що уболівали за свій край, а саме перший секретар Закарпатського обкому КПУ Юрій Васильович Ільницький, коли наприкінці 60-х років 20 ст. на Закарпатті в с. Береги Берегівського району будівельники за вказівкою з Москви, навіть не довівши до відома обкому КПУ, розбили кілки для риття котловану під атомну електростанцію, яка вироблятиме струм на експорт для країн соцтабору. Тоді уряд прийняв рішення на 20 років наперед, практично безкоштовно (дешево), постачати країнам соціалістичної співдружності електроенергією. Юрій Ільницький, маючи надзвичайно високий авторитет в УРСР, звернувся до секретаря ЦК П.Ю. Шелеста та особисто до товариша Л.І.Брежнєва (генерального секретаря ЦК КППС) і проблема була знята. Минуло небагато часу і в обком партії прибули вже інші проєктанти і поставили питання про будівництво атомної електростанції в с. Нижній Бистрий Xустського району. Юрій Ільницький не одержав тепер підтримки від секретаря ЦК П.Ю. Шелеста і сам поїхав до Москви переконувати вчених з Академії наук СРСР, серед яких значну роль відігравали президент академії А.П.Александров і М.В.Келдиш. Вчені побули на Закарпатті і переконалися у правоті керівника Закарпатського обкому партії Ю.Ільницького. Тож і вдруге переміг здоровий глузд і переконливі аргументи та негласна підтримка товариша Л.І. Брежнєва.
Про іншого, вже, можливо, безхребетного керівника Закарпатського обкому партії Генріха Бандровського, присланого на Закарпаття зі Львова, після призначення в 1980 р. та про будівництво через кілька років «Макаронної фабрики» – Пістрялівської РЛС мова піде нижче.
В умовах повної таємності від населення Закарпатської області на околицях с. Пістрялово Мукачівського району почалося великомасштабне будівництво «Макаронної фабрики» – Пістрялівської РЛС, а на Боржавських полонинах після підведення дороги з с. Березники Свалявського району і електрокабелів великої потужності були збудовані споруди для військових та встановлювалися гігантські тарілки для цієї військової радіолокаційної станції. Люди побачили, що їх обманули. Коли подули вітри перебудови і демократичних змін в суспільстві почав розпадатися Варшавський договір на мітингах спочатку в Мукачеві, а пізніше в Ужгороді, пройшов збір підписів про закриття Пістрялівської РЛС, а пізніше її безславне знищення.
На Пістрялівську РЛС було затрачено сотні мільйонів в доларовому еквіваленті народних коштів і людських ресурсів, а вона безславно пропала.
Хоч у нас і пройшла декомунізація, однак некомпетентні чиновники діють за старими лозунгами: «Я начальник – ти дурак», і не хочуть прислухатися до громадської думки і вчитися на чужих помилках. Для українських реалій це дуже погано і Пістрялівська РЛС є показовим попередженням.
Пригадаймо проєкт Трансєвропейської магістралі, у 90-х роках 20ст. що проходитиме через Закарпатську область. Зважаючи на скарги природоохоронних і екологічних організацій, проєктанти декілька разів міняли місця проходження траси.
Висновок: чиновники ОДА мають бути професіоналами, працювати системно і передбачати наслідки управлінських рішень, особливо пов’язаних з екологічними ризиками.
Чорнобиль всім дав оцінку. Бо ми все частіше спостерігаємо як відбувається деградація державних інститутів влади. Через це не лише чужі держави, але й конкретні олігархи-інвестори будуть диктувати нам, як країні третього світу, свої негативні прожекти, і будуть фактично дійниками «зеленого тарифу», а не справжніми інвесторами. Мало нам різних негараздів, тут ще й вітряки в придачу. Невже не треба нам знайти, крім у Всеукраїнського громадського руху «Save Borzava» ще й місцеву Грету Тумберг, яка дасть чиновникам зрозуміти, що вони тимчасові на своїх посадах та й на цій землі. Вибори майже закінчились, тож хочемо почути думку про ВЄС депутатів різних рівнів і різних партій. І в першу чергу нових об’єднаних – Мукачівської та Хустської районних рад, які, на мою думку, порадять голові Закарпатської ОДА відмінити незаконні розпорядження Воловецької та Свалявської РДА.

Василь Гецко,
архітектор.

***
P.S. Як уже згадувалось вище, не всяка інвестиція є благом. Пригадую 2000 роки. Тоді теж з інвестиціями було туго, коли вперше головою облдержадміністрації призначили Г.Москаля. На засідання депутатської комісії Ужгородської міськради представник інвестора «Фірма Макдональдс», вирахувавши за допомогою гелікоптера найбільші пішохідні потоки в м.Ужгород, а саме – площа Ш. Петефі та привокзальна площа (зараз площа Г.Кирпи), яка тоді була забудована бараками. Відповідь депутатської комісії: сквер пл. Ш.Петефі не віддамо. Однак «Фірма Макдональдс», може через дорогу поруч викупити старий одноповерховий будинок і на його місці звести за індивідуальним проєктом будівлю Макдональдса. Те ж саме і по привокзальній площі, напевно Макдональдс прийняв ужгородців за таких, які і навпроти театру чи церкви дадуть дозвіл знищити сквер.
Реакція «губернатора» Г.Москаля у ЗМІ «Ужгородські депутати не хочуть інвестицій, бо у всіх обласних центрах макдональдси є». Одначе, не у центральних скверах обласних центрів, які в 2-3 рази більші по населенню. І тут важливо, щоб чиновники виконували нормативні документи які окреслюють стратегію розвитку Закарпаття, перспективні плани-схеми районного планування, та роль у них санаторно-курортних та туристично привабливих зон.
Ми розглянемо методологію правильного підходу до втілення глобальних енергетичних проєктів і пов’язані з ними екологічні ризики та проходження і погодження цих проєктів у нас на Закарпатті та світову практику з посиланням на ЗМІ.
За іншим судовим позовом – до Держархбудінспекції, навпаки, справу Міжнародний інститут людини і глобалістики «Ноосфера» не виграв у суді першої інстанції – у тому ж Закарпатському окружному адмінсуді справу щодо скасування дозволу на будівництво ВЕС на полонині Боржава. Але згодом, 2 вересня нинішнього року Апеляційним судом у м. Львові цей дозвіл усе таки визнано протиправним і скасовано.
Обидві перемоги досягнуто за активної участі в судових процесах не тільки закарпатської громадськості, а й науковців та громадських активістів з Києва, Львова і правників благодійного фонду «Екологія-Право-Людина».
А завдяки активній позиції екологів з Української природоохоронної групи (Олексій Василюк, м. Київ), які подали обґрунтовану скаргу «Ймовірна загроза території Смарагдової мережі «Полонина Боржава» (реєстраційний номер UA0000263) через будівництво вітрової електростанції (Україна)», проблема вкотре розглянута на засіданні Бюро Постійного комітету Бернської конвенції 15-16 вересня 2020 року.
При цьому, запрошено представників уряду України та організації-скаржника «представити своє бачення ситуації та план дій щодо неї» на 40-му засіданні Постійного комітету, що триватиме з 30 листопада по 4 грудня 2020 р. в онлайн-форматі.
І вкотре Бюро Постійного комітету Бернської конвенції відзначає: «інвестору залишилося у 2018-2019 рр., подібно до «проходження» етапу детальних планів територій і «вирішення» земельної проблеми, так само успішно «подолати» етапи звіту з оцінки впливу на довкілля (ОВД) за новим законом щодо отримання позитивного висновку від облдержадміністрації, а відтак – і дозволу на будівництво в регіональній структурі Держархбудінспекції (ДАБІ). Які скандально були отримані обидва необхідні для забудовника документи від державних структур, описані уже в десятках журналістських статей і розслідувань… Василь Нитка, Голос України  02 листопада 2020р.
Не варто очікувати, що на найвищому засіданні Постійного комітету Бернської Конвенції на початку грудня буде ухвалено остаточне рішення щодо долі великого об’єкта європейської Смарагдової мережі – Боржавських полонин. Але те, що одна з найповажніших у Європі міжнародних природоохоронних інституцій настійливо рекомендуватиме урядові України дотримуватись раніше ратифікованих міжнародно-правових зобов’язань у сферах охорони природи і збереження довкілля, не викликає жодних сумнівів! Василь Нитка, Голос України 02 листопада 2020р.
Екологи та громадські активісти стали на захист природи і вже більше двох років ЗМІ ведуть боротьбу з геростратами Боржавських полонин.

Ваш отзыв

Ваш коментар