- Нове життя - https://nz-ir.com -

«БАГАТСТВО ДУШІ НЕ ПІДВЛАДНЕ РОКАМ»

Ця «фіглярна» жінка легко обеззброює. Вона своїми іскрометними жартами, в яких дуже тонко вгадується колорит нашої місцевості, викликає невимушену усмішку, дарує хороший настрій. Свого часу була ведучою чи не кожного знакового районного дійства і не менш активно креативила у різних відомих колективах. Згодом були і творчі паузи, і поринання у світ юних талантів, і друге творче дихання… Воно й зрозуміло, адже час не стоїть на місці, постійно щось коригує. Та директорка Приборжавської ДШМ Наталія Іванівна Менчук глибоко переконана: «Багатство душі не підвладне рокам». Хто б там і що не казав, а ця талановита приборжавчанка, завдяки своєму внеску у розвиток культури рідного краю, безперечно, заслуговує на те, аби про неї подати кілька біографічних й творчих штрихів.

Родинна скарбниця талантів
Те, що жінка має неабиякий хист до мистецтва, ні в кого не викликає сумнівів. Виявляється, у цьому плані відчутну роль зіграли гени. Батько Наталії Іванівни, а також брати її мами були дуже відомими у краї музикантами. Частенько грали в клубах «на танцях», без них практично не обходилося жодне весілля. Тому нема нічого дивного в тому, що у 1996 році жінка влилася в ряди її родинного гурту Сабадошів. Вона грала на баяні. А через два роки разом зі своєю двоюрідною сестрою, керівницею зразкового фольклорного ансамблю «Сколомийка» Ольгою Куклою створили вже родинний ансамбль. До його складу ввійшли усі рідні та двоюрідні брати й сестри, а це близько тридцяти чоловік. Були постійними учасниками районних фестивалів. Брали участь у всеукраїнському конкурсі «Таланти багатодітних родин» у Києві. Згодом представники цього ансамблю повиростали і почали більше займатися своїми справами.
Та Наталію Іванівну це не зупинило. Жінка організувала сімейний колектив, до складу якого також ввійшли мама, сестра, чоловік та діти. Кілька разів навіть брали участь у міжнародному фестивалі співочих родин у Доброму Місті (Польща). Завойовували і гран-прі, і перше місце, і приз глядацьких симпатій.
У жартах цій творчій особистості точно комар носа не підточить. Користуючись нагодою, «розкрутив» Наталію Іванівну на свіжу «фіглю». Нещодавно її тітка зарізала козу і склала м’ясо у морозильну камеру. Невдовзі після цього родички зустрілись. Моя співрозмовниця й питає тітку: «Доїли (від «доїти») вже козу?». Та відповіла: «Доїдаю». Наталія Іванівна просто не була в курсі, що коза уже на тому світі, то ж і вийшов цікавий каламбур.
До речі, брат приборжавчанки Віктор Шпортень був сільським головою. Він також дуже полюбляє співати. А ще його знають як популярного весільного тамаду. Брат Сергій у Голубиному, що на Свалявщині, очолює сільський будинок культури, створив гурт «Джерело», теж вміє гарно співати. Сестра Марія працює аніматором на різних заходах, а також у місцевому дитсадку Приборжавського.

Творчий політ яскравої жінки
Свій більш-менш свідомий творчий шлях приборжавчанка розпочала ще зі шкільних років. Тоді вона була учасницею народних ансамблів при місцевому радгоспі імені Горького та Приборжавському заводоуправлінні. Обидва колективи мали звання народного. Під час навчання в Івано-Франківському педагогічному інституті входила до складу вокально-інструментального ансамблю «Гуцулочка». Цей колектив брав участь у першому фестивалі «Червона рута» 1989 року в Чернівцях. З творчими проектами об’їздили чимало країн Заходу. Тоді це було не так легко й просто робити, як зараз.
Після закінчення інституту пішла працювати в Довжанську восьмирічну школу вчителем музики та співів. Також була музкерівником у дитсадку при Приборжавському заводоуправлінні. А відтак багато уваги, як уже згадувалось, приділяла родинній творчості.
У 1998 році Наталія Іванівна влилася в ряди народного фольклорного ансамблю «Іршава», яким і понині керує заслужений працівник культури України Надія Іванівна Мельник-Гудь. У складі ансамблю пробувала себе і як естрадна співачка, і як ведуча його концертів. Цей колектив побував з виступами у багатьох країнах Європи, зокрема в Австрії, Швейцарії, Німеччині, Португалії, Франції тощо. Культурна програма «Іршави» завжди сприймалась на ура. Цікаво, що цей ансамбль плідно брав участь програмі «На фіглі до Марьки Голубинської» на обласному телебаченні, яка свого часу користувалася величезною популярністю. Жарти стосувались різної тематики. На певному етапі до складу цього колективу ввійшов й син Наталії Іванівни.
Талановита жінка проявила себе ще в одному амплуа. Разом з гумористом Юрієм Мельником грала в театрі мініатюр. Як забудеш у їх майстерному виконанні трагедію «Ромео і Джульєтта» Уільяма Шекспіра?! З цим театром мініатюр тоді записували навіть новорічну програму на Виноградівському телебаченні.
З 2007 року Наталія Іванівна працювала художнім керівником районного будинку культури. Була ведучою різних свят та інших культурних дійств. Неодноразово допомагала з організацією й проведенням фестивалю ковальського мистецтва та народних промислів «Гамора». Також вона записувала пісні на слова Василя Кузана та музику Олесі Худи й Олександра Голіби.
З початку керівництва Приборжавською ДШМ довелося більше уваги присвятити цій роботі і взяти певну паузу у творчості. А три роки тому Наталія Іванівна ввійшла до складу відомого народного фольклорного колективу «Іршавська родина», керівником якого є Олена Йонаш. Разом з однолітками приборжавчанка має тут можливість розкривати свій потенціал. Побували з виступом у Грузії, де отримали масу задоволення й порадували публіку. Потім приймали грузинів у нас. Відбулися своєрідний творчий обмін досвідом та культурне збагачення.

Школа мистецтв – платформа розвитку
У 2009 році створили Приборжавську дитячу школу мистецтв. Її керівником призначили Наталію Менчук. Нині тут навчається 115 учнів. Вони займаються хореографією, образотворчим мистецтвом, грають на баяні, гітарі, скрипці, фортепіано. Також тут діє фольклорний ансамбль «Боржавочка», яким керує Ольга Кукла. Були призерами обласного конкурсу «Веселковий передзвін». Працює в школі також народний майстер України Антоніна Дурда. Колектив закладу доволі молодий, продукує цікаві ідеї. Окремі випускники школи уже трудяться в ній викладачами.
Не можна не погодитись, що дитяча школа мистецтв – це дуже хороший своєрідний майданчик, в якому можуть «окультуритися» діти Приборжавського та довколишніх сіл. Культура – це частинка нашої душі, зв’язок поколінь. Хочеться вірити, що керівництво новостворених ОТГ теж про це пам’ятає і належно дбатиме про культурний розвиток.

Сім’я – колиска культури
Навчаючись на останньому курсі Наталія Іванівна вийшла заміж за Михайла Степановича Менчука. Через рік у них народилась донечка Олександра. Вона вже має свою сім’ю і проживає в Ужгороді, безмежно любить танцювати та співати. Син Михайло навчається на четвертому курсі факультету суспільних наук УжНУ. Він теж чудово співає та полюбляє «бубнувати». Найменша донечка Софійка – третьокласниця. Проявляє неабиякий хист до співів та танців. Разом з однолітками частенько знімає дитячі кліпи, грає на скрипці.
Жінка каже, що любов до гумору прививає і дітям, бо переконана, що так набагато легше долати життєві труднощі. Пожартували – і настрій піднявся. А там і думка вирішення проблеми промайне. З чоловіком у шлюбі вони вже 28 років. Він теж полюбляє жартувати, підтримує дружину у творчих справах, проявляє мудрість та толерантність, за що вона йому дуже вдячна.
До речі, окрім того, що Михайло Степанович має хист до співу, він працював на керівних посадах в органах місцевого самоврядування. За підсумками цьогорічних виборів став депутатом Довжанської ОТГ. Напевно, часто наспівує із творчості Степана Гіги «А до твого серця моє тулиться, наче до причалу кораблі. Іменем твоїм назвав я вулицю, іменем прекрасним – Наталі…». Напевно, у рамках декомунізації обов’язково візьметься за цю справу. Звісно, то лише політ фантазії, такий собі ліричний відступ. Хоча, хто знає, адже чого не зробиш заради чарівної й талановитої жінки…

Іван КОПОЛОВЕЦЬ