- Нове життя - https://nz-ir.com -

Ніхто не любить сильно так

Гецко Валерія Василівна народилася 27 серпня 2004 р. в селі Лисичові Іршавського району. У 12 років написала свій перший вірш про українську мову. 28 серпня цього року вийшла перша збірка її віршів під назвою “Таємниці юної душі”. 

*** 

Ніхто не любить сильно так

Ніхто не любить сильно так, як мати,
Ніхто й ніколи не пробачить, як вона. 
Їй Богом дано нас оберігати,
Хоч у волосся вже прокралась сивина. 

Усі труднощі вона переживає,
За успіхи дітей своїх. 
До Бога щоденно молитви посилає,
І просить долі доброї для них. 

Хай не сивіє материнська доля,
І не змовкають мамині вуста. 
Щоб там не було, на все Божа воля.
Цінуймо маму, вона у нас одна.
***
Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю. 
Моя соборна Україно,
Я щиро і трепетно тебе люблю. 

Рідна ненько, іноді боюся
За хлопців тих, що гинуть на війні,
Щомиті Богу я за них молюся,
Молюсь крізь сльози, боляче мені. 

Сини твої найкращі помирають
За честь,за гідність,і за нас. 
За тебе воїни щодня страждають,
Воюючи за Крим, і за Донбас. 

Моя найрідніша, за тебе
рвуть кайдани,
Щоб ти не впала на коліна. 
За тебе хлопці помирали на Майдані,
Щоб довести ,що ти вільна і єдина. 

Моя найкраща, твої діти
за тебе гинуть
І вже лежать у холодній землі. 
Їх душі Небесною Сотнею
до Господа линуть,
Своє життя вони присвятили тобі. 

Заради тебе перли в душу сію,
Заради тебе мислю і творю. 
Будь непереможна, моя Україно,
Я сили і вірність тобі віддаю.
***
Вона не раз йому листа писала,
Не раз тримала у руці олівець.
Вона тільки на нього чекала
І з ним мріяла піти під вінець.

Вона йому про усе писала,
Розповідала про кожну свою мрію.
Але чомусь, листа не надіслала,
Напевно, витратила надію.

Він також листа від неї чекав,
Мріяв його прочитати.
Та першим писати не став
І втомився знову чекати.

Так буває,люди один одного кохають,
Мріють разом провести свої дні.
Десь за горами долю шукають
І тікають від неї самі.

Валерія Гецко,
с. Лисичово.