- Нове життя - https://nz-ir.com -

ПОСТВИБОРНИЙ СИНДРОМ Або Станьте гідними нашого вибору!

Нас бог ( в сенсі – парламент) милував від другого туру виборів . піднявши квоту. А значить можемо вже спокійно займатися своїми повсякденними «дрібними» справами. Ми по-дрібному міркуємо. А ще дрібніше поступаємо.. Маючи високу думку про читача «Нового життя» можу тішитися щирою надією, що ніхто із них на минулих виборах до органів місцевого самоврядування не спокусився на 200-300 гривень, саме такі суми називають злі язики, якими так щедро засівали деякі подорожуючі на низинах та узгір’ях перед владним. Нехай і не таким уже й величним, але все-таки, Олімпом.
Інші, не менш злі язики твердять, що були щасливими, коли власний голос їм вдалося матеріалізувати у таку бажану й солодку традиційну децу. Ні, не в «Деці у нотаря», а найближчій до дільничної виборчої комісії забігайлівці.
Ні, це не ціна питання. Це ціна нашого з вами найближчого майбутнього на п’ять років, тому що навряд на місцевому рівні дочекаємося дострокових перевиборів. І тепер уже далеко не тішуся надією, що той кандидат у депутати (голови)—це вже на вибір читача-громадянина який так «агітував» за себе любимого, якщо пройшов сито виборів, посівши таке бажане крісло так пектиметься про того, від кого відкупився мізерією. Він, як той жеребець, закусивши вуздечку із зашореними очима, буде націлений на власні меркантильні інтереси.
І скажіть мені, люди чесні, неофіту у нещодавно діючому виборчому законодавстві, яким це побитом новообрані депутати – від об’єднаних територіальних громад – до Закарпатської обласної ради, будуть доступними для простого свого виборця, коли пропорційна система «відв’язала» їх від конкретного округу. Експерти на всеукраїнському рівні вже тепер, небавом у часі від виборів починають говорити про непрактичність накладки партійних лекал на органи місцевого самоврядування. Але то бачення експертного середовища, під яким кутом зору погляне на проблему законодавець. – це ще бабка надвоє гадала. Та Верховна Рада України – не гадалка: тут хоча б із тією децентралізацією впоратися, адже сказавши «А», народні депутати ніяк не можуть «промовити» всю абетку до «Я». Бог із ними. У народі недаремно придумали приказку: переживши горазд, а біду тим більше подолаємо. Хоча, віщує моє серце, цю дорогу доведеться долати довго і складно. Природне запитання: Чому? Елементарно проста відповідь – ще жодна мала чи велика справа Україні не давалася легко і просто.  За все ми, українці, платимо як ніхто в світі – дорого і не один раз. Все рівно, що кредит у банку, не дай Боже, під заставу батьківської хати. Колись тим, хто купував «Запорожець» говорили, що вони як мінімум, двічі за життя щасливими будуть: того дня коли придбають автомобіль і того – коли позбудуться легковика. Так само із кредитом. Що ж до наших реформ і в їх координатах, обраних нами депутатів, то за твердженнями наших обласних експертів, переважна їх більшість – це старі обличчя.
Запитайте будь-кого із них чи вони не за доступність і публічність влади? Гарантую, однозначно отримаєте позитивну відповідь. То чому в такому випадку не запропонувати б їм організувати On-line трансляцію засідань сесії. Не така це вже й складна справа при теперішньому розвитку інформаційних технологій. Так само, на нашу думку при подачі в порядку денному сесій не те що слід, а просто необхідно записати в регламент роботи новообраних рад, що при продажі об’єктів нерухомості, що належать до власності відповідних громад, повинні не «шифруватися» цифрами і буквами, а називатися за адресами і попередньою приналежністю чи функціональним призначенням.
Роблю цілковито ймовірне припущення, дану пораду-пропозицію, від одного із десятків тисяч виборців, наші обранці найбільш імовірно пропустять поза вуха.
***
Рівно 15 років тому Указом Президента України від 19.11. 2005 р. , №1619/2005р засновано в Україні День Свободи, а до того – Указом Президента України від 26.11.1998р., №1310/98 У редакції від 15.07.2004 р. №797/2004 — День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій. Свято і скорботний День майже впритул один з одним. Нашу свободу живлять, як соки, — сльози і кров.
Не продаваймо їх не те що за дріб’язок.
Взагалі не продаваймо.
А ви не купуйте і не купуйтеся.
Станьте гідними нашого вибору!

Михайло ІСАК.