Версія для друку Версія для друку

Вияв високої довіри і поваги до Василя Максима односільчани проявляють дотепер

Загатянський сільський голова Василь Максим пішов у далекі потойбічні світи першого липня 2017 року. Але пам’ять про нього у жителів гірських населених пунктів Загаття, Климовиці, Івашковиці, Дубів, Кобалевиці, які входять до складу сільради, залишилась надовго. Пов’язано це насамперед з тим, що він добре знав людей, дбав про громаду, мав великі організаторські здібності, був людиною слова, дотримувався даних обіцянок, відзначався гостинністю. Цю простоту і душевну щирость йому прищепили батьки, які своє життя присвятили вихованню дітей, яким віддавали все тепло своєї душі. Батько, М.М.Максим, певний час був директором Климовицької ЗОШ І-ІІ ступенів, а мама вчителювала у Загатській загальноосвітній школі. Вони були педагоги від Бога.
Василь Михайлович змалку займався спортом. Особливо полюбив футбол. Його улюблена команда «Верховина» Загаття у 1981 році на перехідних іграх завоювала право брати участь в першості області.
Саме в таких умовах формувався Василь Максим, який охоче виступав спочатку за юнаків, потім за основний склад.
Доля склалася так, що його із самого дитинства також приваблював своєю чарівною красою ліс. Напевне, тому після закінчення Загатської середньої школи вступив до Архангельського лісотехнічного інституту. Здобувши вищу освіту, молодий спеціаліст за цільовим направленням розпочав трудову діяльність майстром Тобольського ліспромгоспу в Автономній Республіці Комі на Далекій Півночі.
Та якби в гостях не було добре, а вдома ще краще. Його манили наші казкові вічнозелені карпатські ліси, вабили своєю неповторною красою. До того ж, хотілося до рідної батьківської оселі. Повернувшись додому, влаштувався на роботу майстром по ремонту устаткування на Іршавську меблеву фабрику Довжанського лісокомбінату. Та досвідчені майстри своєї справи всюди затребувані. Так сталося із Василем Максимом – його запросили працювати спочатку в Іршавський лісопункт, потім переманили у Великодільське лісництво Загатянського держлісгоспу. Тут він почував себе на своєму місці. Василь Михайлович активно включився в роботу, проявляв ініціативу, неухильно дбав про розвиток виробництва, із розумінням ставився до лісу як до священного скарбу. За це його і поважали в колективі.
Водночас Василь Максим жив громадськими справами. А точніше – знову поринув у футбол. Бо хотів, щоб школярі мали можливість займатися спортом, а дорослі у вихідні дні насолоджуватися грою улюбленої футбольної команди. Сприяло цьому і те, що на численні прохання односільчан Василь Михайлович у 2006 році активно включився у передвиборчу кампанію на посаду сільського голови. І переміг! Це дало йому можливість більш сповна зайнятися проблемами села. Так, у 2008 році при підтримці активістів, любителів футболу в селі було відроджено футбольну команду «Верховина». За нелегку тренерську роботу взявся учитель фізичного виховання Станіслав Шкіря. Розпочали свою роботу з підбору гравців на тренувальних заняттях. І успіх не забарився. Уже через рік юнаки Загаття зайняли третє місце в розіграші першості району, в якій брали участь п’ятнадцять команд. Для гірського села це був неабиякий успіх.
Зважаючи на успіх футбольної команди, її перемоги у нелегких поєдинках, сільчани зачастили на стадіон. У неділю тут можна було побачити прихильників улюбленої гри із довколишніх сіл – Завидова, Чорного Потоку, Смологовиці, Підгірного, Локтя, Броду. Навіть з Іршави, Білок та Мукачева приїжджали подивитися на гру, бо про сільську футбольну команду слава линула далеко за межі Іршавщини.
У 2015 році жителі довколишніх сіл знову обрали на посаду сільського голови Василя Михайловича. Він продовжував робити добрі справи для односільчан. Автору цих рядків пощастило бути на відкритті автобусної зупинки у с. Кобалевиця. До цього, звісно, доклали зусилля підприємці села. Але Василь Максим завжди виступав генератором ідей, які успішно втілювалися у життя.
Та через три роки його не стало… Тієї ж осені активісти села провели перший турнір з міні-футболу на кубок Василя Максима. Організатором виступив його палкий товариш, вчитель фізичного виховання Станіслав Шкіря.
– Були й скептики, – розповідає Станіслав Іванович, – які вважали, що це одноразова акція. Однак ми побачили, що на нашу пропозицію провести у Загатті футбольний поєдинок активно відгукнулися футбольні клуби сіл Доробратова, Негрова, а також сусідніх Мукачівського району – Завидова, Софії та Алмаші. Фортуна усміхнулася господарям.
Позаминулої неділі у Загатті вчетверте проведено турнір з міні-футболу. У ньому взяли участь п’ять команд: Загаття, Климовиці, Колодного і дві із Собатина. Дощ лив мов з відра. Складалося на те, що футбольний турнір не відбудеться. Та гравці настоювали на своєму: гра повинна відбутися за будь-якої погоди.
Переможцем змагання стала команда Колодного – їй дістався перехідний кубок. Друге і третє місця посіли футболісти Собатина 1 і Собатина 2.
В.о. сільського голови Інна Шутка вручила призерам турніру грамоти сільради, а також подякувала суддям Станіславу Шкірі та Василю Пауку, які на належному професійному рівні провели поєдинки.
Після напружених футбольних баталій і спортсмени, і всі присутні мали можливість зігрітися гарячою кавою,чаєм та посмакувати бограчем.
Задоволеними залишилися усі.

Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар