- Нове життя - https://nz-ir.com -

ЖИТТЄВЕ КРЕДО ВІКТОРА ПЕТРОВЦІЯ

«…Ой, Гаморо, Гаморице,
Гаморо, Гаморо,
Не раз им туй дубонів,
Із своїм цімбором…»

Якось запитали одного старожила з гірського села: «То і є Верховина?». На це він відповів: «Верховина там, де починається вода і кінчається хліб». Значення цих слів дуже зрозуміле людям старшого покоління. Хліб сьогодні, слава Богу, є в кожній хаті, а от землі в гірських селах, на якій повинен родитися цей хліб, дійсно, обмаль, тому до неї і ставляться по-господарськи.
Лисичово саме і належить до таких сіл, про яке говорить старий верховинець. Розміщене воно між горами, які мають чудові краєвиди зимою і літом. Та й історія його цікава, але розповісти її можуть хіба що ті три велетенські липи, які гордо ростуть не один десяток років у центрі села. По сусідству з ними відстукує роки вже в третьому тисячолітті Гамора.
Саме тут 23 вересня 1960 року народився Віктор Михайлович Петровці – наймолодший син Михайла Івановича та Марії Іванівни Петровціїв.
Навчався у Лисичівській середній школі. Продовжив навчання у Свалявському політехнікумі. Служив у лавах Радянської Армії.
Після демобілізації повернувся у місцевий радгосп «Кук», де працював на різних посадах: від робітника – до директора держлісгоспу «Кук».
Віктор Михайлович – прекрасний сім’янин. Разом з дружиною, Ольгою Дмитрівною, виховали двох чудових доньок. Старша – Марія Вікторівна Нагавичка працює вчителькою місцевої загальноосвітньої школи, продовжуючи династію сім’ї, молодша – Вікторія Вікторівна Метеньканич працює лікарем-неврологом. Віктор Михайлович має двох онуків, які є великою радістю для дідуся.
Але основним улюбленим місцем як роботи, так і дозвілля для Віктора Михайловича є кузня «Гамора», яка вже понад 300 років дзвенить своїм потужним молотом. Історія зазначає, що на ній використовували силу води місцевої річки Лисичанки, забезпечуючи рух восьми валів. А з середини ХІХ століття розпочала роботу водяна кузня, де працювали словаки-поселенці, з часом на повну потужність – виробляла товари не лише для місцевих, а й для мешканців Румунії, Угорщини та колишньої Югославії, аж доки повінь 1998 року не зруйнувала греблю. Тоді кузня на певний час вимушено зупинилася.
Згодом її взяло в оренду подружжя Ольга та Віктор Петровції. Власними силами відремонтували її, зберігши первісний механізм. Нині «Гамора» і музей, і кузня.
З метою збереження народних ремесел на території музею-кузні проводиться фестиваль ковальського мистецтва та народних промислів. Разом з працівниками культури, Віктор Михайлович організовує майстер-класи ковалів, до яких залучаються як дорослі, так і молоде покоління. Така практика впроваджується для того, щоб підтримати українську громаду за кордоном, допомогти землякам зберегти пам’ять про свою історію та своє коріння.
У 2012 році рішенням десятої сесії шостого скликання Іршавської районної ради музей-кузня отримав статус пам’ятки культурної спадщини України ХVІІ-ХІХ ст. місцевого значення. А у 2017 році музею-кузні «Гамора» було присвоєно звання «народний аматорський музей». На сьогоднішній день Віктор Михайлович займає посаду завідувача музею-кузні «Гамора», де зібрано близько 300 експонатів, що є надзвичайно цінними для вивчення побуту і традицій предків лисичівського краю. Здійснюючи керівництво музеєм-кузнею, Віктор Михайлович зумів привити любов до ковальського мистецтва багатьом ентузіастам та любителям народних промислів. Він є хорошим організатором, відданим справі охорони та збереження пам’яток культурної спадщини на території свого краю. Веде активну співпрацю з рядом спілок ковалів, сам очолює громадську організацію «Іршавська районна спілка ковалів». В організації заходів, що проводяться на території кузні, Віктору Михайловичу допомагають зберігачі фондів Петровці Ольга Дмитрівна та Нагавичка Марія Вікторівна, місцеві ковалі: Михайло Пилипчинець, Василь Коваль, Віктор Туряниця. З великим задоволенням, з метою популяризації улюбленої справи, приїздять до Віктора Михайловича друзі-ковалі Василь Гренжа (Міжгір’я), Богдан Попов (Київ), Андрій Брич (Іршава), Сергій Тяско (Ужгород) та багато інших любителів ковальського мистецтва. На території кузні проводяться районні семінари з охорони культурної спадщини. На високому рівні пройшов обласний семінар-практикум з нематеріальної культурної спадщини Закарпаття «Збережемо традиції краю» за підтримки Українського культурного Фонду. Адже матеріали елементу нематеріальної культурної спадщини «Ковальські традиції Іршавщини» підготовлено до Національного реєстру елементів НКС. За певний період часу музей-кузню «Гамора» відвідали тисячі туристів, багато видатних людей України та зарубіжжя, зокрема, колишні голови облдержадміністрації: Віктор Балога, Геннадій Москаль, Олександр Ледида, Олег Гаваші, депутати Верховної Ради України, екс-президент України Віктор Ющенко, на імпровізованій сцені «Гамори» співали народні артисти України Іван Попович, Степан Гіга. І всі вони отримали належну повагу від Віктора Михайловича, який чемно частував їх лисичівським бограчем, бринзою та печеною картоплею. Бо так звикли у Лисичові зустрічати гостей.
Трудова діяльність Віктора Михайловича оцінена багатьма нагородами різних рівнів. Впевнена – найвища ще попереду.
Я пишаюся своїм колегою.Неодноразово разом організовували мистецькі проекти. Він заслуговує на повагу і шану, бо зберігати своє, самобутнє – його життєве кредо.
Знаю, будуть нові зустрічі. Буде нагода вклонитись липам-старожилам, привітатись із сивим Куком і Кичерою. А на подвір’ї Гамори нас знову зустрічатиме Віктор Михайлович.

Оксана Сідор,
провідний методист Іршавського РБК,
заслужений працівник культури України.