Версія для друку Версія для друку

ПОРЯТУНОК ПОТОПАЮЧИХ – СПРАВА САМИХ ПОТОПАЮЧИХ

Що таке додана вартість? Це різниця між собівартістю готового продукту і вартістю із затратами інших виробників, які його у пасічника закупили. На пасіці головна складова доданої вартості є рослини, які виробляють нектар за допомогою фотосинтезу. Дуже незначна частина капіталу складається з вуликів. Медогонок, а основна частина — придбання цукру для зимівлі бджолосімей, ліки для бджіл та праця пасічника.
Є два ринки: експортний і внутрішній. І на цих етапах розв’язуються різні проблеми. Тому то й такий довгий шлях від пасічника до торгівлі. І цей шлях, скажу вам зі свого досвіду, для дрібного виробника, який має найбільш ексклюзивний і найбільш якісний мед, перекритий. Експорт із відомих причин відкидаємо одразу. А ось внутрішній ринок мав би стати економічною основою для нашого пасічника, бо він живе в Україні. Мав би тут отримувати кошти, і тут же й повинен ці кошти витрачати, аби добре жити.
А що ж бачить споживач, коли приходить в магазин? На полицях стоїть товар, у ціну якого включена вартість праці, капітал. Додана вартість, прибуток і податки кожного учасника процесу. Але на кожному етапі всі ці додані призводять до того, що ціна меду на внутрішньому ринку, зокрема на полицях магазинів, така. Що, куди там братися експортерові, — дуже й дуже висока. Але ж немає поняття ( терміну) безкінечної вартості для споживача. Адже є певна ціна, за якою споживач його купує, або вже не купує. Хто поступиться в ціні? Торгівля менше всього, бо мед для неї – це не хліб і не горілка. Переробник трохи, але не дуже, бо в нього є молодший партнер – пасічник. От саме за рахунок пасічника іможе відбутися ( та й відбувається!) зниження ціни.
Який же вихід у пасічника? Може бути дрібним виробником і продавати мед банками тільки знайомим. Але як тільки він намагається вийти в наступний етап, який ми хочемо започаткувати в Україні, — більш промислове, цивілізоване, механізоване виробництво меду, у нього не вистачає коштів, тому ринок цей для пасічника закритий. Закрита й торгівля.
Якщо пасічник на базарі торгує медом, то вся додана вартість і весь прибуток дістається йому. Якщо це буде підприємство, яке фасуватиме мед, то третину доданої вартості треба «зав’язати» на нього. Ніякий фасувальник, ніякий експортер не поставить на полицю те, що туди може поставити сам пасічник разом із бджолою. В основі цього ланцюга девіз – покупець першим доторкнеться до меду після бджоли.
Я дуже радий, що вже звучать розумні думки з приводу того шляху, яким повинно йти наше бджільництво. Але насторожує те, що всі говорять: пасічник має зробити те інше. А насправді він нікому нічого не винен. Пасічник утримує бджіл і отримує мед. На цьому все! Кому потрібна простежуваність походження меду? Експортерам. Кому потрібно налагодити структуру сільськогосподарського виробництва такої продукції як мед? Державі. А у пасічника має бути стимул для того, щоб він сам хотів зареєструватися, сам хотів працювати і сам хотів бути офіційним виробником.
***
19 серпня в Україні відзначають День пасічника! Бажаю Вам і Вашим родинам міцного здоров’я, бо це – найголовніше, що людина має у житті.
Миру, радості, благодаті, спокою та достатку. Щоб не хлібом єдиним жили ми з Вами
Щастя, успіхів Вам і терпіння!
Юрій САМОРИГА.

Ваш отзыв

Ваш коментар