Недавно підрахували, що Україна виробляє 80 тисяч тонн меду. Із такими об’ємами наша держава посідала 3-4 сходинку у світовому виробництві меду. На жаль, як і останні роки, експортуємо мед у бочках. Це мед-сирець із низькою доданою вартістю.
Окрім експорту меду, Україна постачає в інші країни і живих бджіл. За 2017 рік ця стаття з експорту склала 226 тисяч доларів США. Експортували переважно бджолосім’ї карпатської породи, для яких виготовляли спеціальні бджолопакети.
Обсяг експортованих бджіл митниця вимірює в кілограмах. Тому в 2017 році через митний кордон до інших країн відправлено 142 тисячі кілограмів бджіл.
Основним покупцем карпатських бджіл була Росія, до якої їх експортовано на 156 тисяч доларів. Придбали їх російські фізичні особи-підприємці, та і продавці з України також були фізичні особи-підприємці.
А ще Україна продала бджіл до Молдови на 13,4 тисячі доларів, до Німеччини – на 24 тисячі, до Китаю – на 19 тисяч та до Польщі – на 11 тисяч доларів.
Уже четвертий рік поспіль ведуться перемовини про експорт українських бджіл до Канади.
Спілкування з бджолярами, окрім обміну досвідом, дає ще й розуміння сутності тих процесів, які відбуваються в галузі загалом. А вони не дуже-то й втішні для пасічника. Бо, хоч галузь наша і вивела Україну, як державу, на передові позиції у світі з виробництва і експорту меду, хоч і забезпечила потік мільйонів доларів у казну, але на житті звичайного пасічника це зовсім ніяк не позначилося.
Бо що бджоляреві до того, який прибуток отримує трейдер перевозячи у бочках мед чи ящиках – бджіл, результат його праці, якщо він постійно потерпає від нестачі коштів для придбання сучасного чи навіть не дуже сучасного обладнання? Та й усі кризові явища наше бджільництво пережило тільки завдяки тяжкій роботі самих пасічників у переважній більшості вже літніх людей. Здавалось би, якщо вже бджільництво приносить такі прибутки, то мала б бути й якась допомога бджолярам від держави. А що маємо натомість? А маємо тільки порожню балаканину та обіцянки. Та якщо вже так склалося, що державі не до нас, то хай би вже чиновники не заважали працювати. Адже нас довели до того, що бджолярі для чиновників уже ніхто. Але якщо розібратись, то пасічники ж розумні, роботящі люди, не пияки…
Час і життя ставлять все нові завдання бджолі і людині. Ми всі надіємося, що медоносна бджола, дякуючи віковій пристосованості, мобільності, розповсюдженості по Землі зможе вистояти в такому скоротечно-хімізованому довкіллі. Завданя людини – зрозуміти і допомогти бджолі, яка сторицею віддячить людині.
Юрій САМОРИГА,
пасічник.
